День і в ніч незнаними стежками,
По світу бігав й довго йшов,
Здавалось , що забув цю річ,
Яку у світі звуть Любов .
Сьогодні десь біля річки,
завтра вже посеред гір,
Час мій плинув наче гонки,
Лишився як самотній звір...
Зустріч з нею - були мрії.
Проходять місяці, роки...
І наступив такий момент ,
коли всі втрачені надії ...
Літній вечір, відпочинок
Так склалось, що зустрілись ми.
І розпочався поєдинок,
Всередині, в моїй душі..
Така усміхнена, весела,
Несла ти радість у життя.
Ніби, ти знала всі джерела
Кохання, радості та щастя..
Поспілкувались ми з тобою,
Був радий зустрічам таким
Хотів щоб ти була зі мною
нажаль, тоді - не зрозумів .
Кінець відпустки, сплинув час
повернення настав момент
далеко десь тепер на захід
мені показує компас.
Робота, друзі, спорт,
Все стало у звичайне русло .
Знову згадав що я один,
Але в душі було так пусто.
Чогось мені не вистачало
А чого саме я не знав
та серце моє все це знало,
у нього я і запитав .
А відповідь була такою:
та припини ти вже боятись.
Тобі потрібно лиш признатись,
Це ж так прекрасно-закохатись.
Я не хотів щоб ти дізналась,
цьому є тисячі причин,
напевно ти б "цього" злякалась
і все б закінчилось нічим.
Та вирішив останній шанс
У цей момент Любові дати,
Малесенький такий аванс.
Можливо, вийде щось, як знати?
