Стежка обсаджена квітами,
Що веде у оранжеві сни,
Ночами зоряними, світлими,
Вінком зорі сплелись.
Розлилось небо на землю,
Рікою чистішою від сльози,
Стало світло, де було темно,
При стежці квіти в букети зрослись.
Весна укрилась тією рікою,
Й залишилась тут навіки,
А на березі сиділи ми з тобою,
А можливо, то були не ми…
Ти узяв мене за руку,
Ніжно обійняв,
Я відчула серця стукіт,
Ніби хтось із нас спав.
Будильник. Ранок. Це був сон.
З чашкою кави вже й забувся.
Та позаяк ти був у ньому,
Хотілося б, щоб сон мій збувся.