|
Там інший прапор майорить,
Але душа вже не болить.
Ще не загоїлася рана,
Від кривавого майдану,
Де всі стояли, щоб скинуть гада,
Щоб панувала інша влада –
Іншого обличчя правда.
Я не можу визнавати –
Ти вже не наш, Крим наш, брате,
Анексія нахабна та відверта –
Це вторгнення Росії вперте,
Жінки і діти цього краю –
Стіною окупантів прикривають
Окупантів – «зелену» зграю…
Невже, замало ми стерпіли,
Невже, цього ми так хотіли.
Небесна сотня, а тут ще Крим –
Не цього світ хотів і Рим.
Брехнею, кров’ю світ залив –
І прапори Росії, двоголові орли.
Два голуби злетіли в небо,
Атака ворона і чайки, гляди –
Дивись, Вкраїно, до біди,
Відчуло небо – війна і Крим…
«Наш цар» - мій Крим волає,
Здоровий глузд в очах ховає,
Яке спасіння ви чекали???!!!
Вам Руский мир рідніші стали,
«Рятують» зараз і Донбас,
Невже забули ви про нас,
Так гірко стало, хочу вити,
Ніякими сльозами кров не змити.
«Наш цар» - такі ви вже огидні,
А нещодавно були, як рідні…
Виловлюють татар, як ворогів –
Хотів,
Присягу силою узяти – не зумів
Бо не скорили,
Наручники уже там клацнули,
Зап’ястя бережи, мій друже –
Тримаються татари мужньо…
Вже інший прапор майорить,
Не наш, душа болить –
Кричить!!!!!!
Ворон приносить трагічні вісті (грецька міфологія).
Чайка – осмислення ціни свободи...
ID:
872754
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 20.04.2020 14:26:22
© дата внесення змiн: 20.04.2020 14:26:22
автор: Катерина Дашинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
