|
Хрести опалені війною, стоять на цвинтарі в Сумах
Я чую відголос: "До бою!" І майорить державний стяг.
Його тріпає вітер дужий, його посічено війной
І добровольці, пишуть в Твітер: "Що був запеклий бій, з "чумой".
З навалой лютой, не хрещеной, що мороком іде до нас
І ми, залишив власні справи, йдемо звільняти свій Донбас."
Ми діти, вільного народу, ми, нашой матері сини
Кладемо душу, за свободу й благаєм Господа:
"Спини! Навалу, ворогів лукавих! Ми, захищаєм рідний край!
І перемогу, та свободу, народу України дай!"
Ми, в вічності…
Поміж хрестами, душа засмучена іде
Й крилами, огортає маму, що плаче, посеред людей
Котрі, вінки несуть солдату, заупокійні молитви
І сивий, та з сльозами тато, з котрим читав, святі книжки.
Потрібні, щоб не зубожіти, та не зачерствіти душой
І сиротами, стали діти й вони, зкалічені війной.
Їх тато, в снах до них приходить, ласкає, ніжною рукой
Малеча, мить із ним проводить, в часах чудових, Він, з тобой.
Завжди піклується, та в голос, розповіда Тобі, казки
Та неслухняний править волос й цілує кудрі, залюбки.
Він охоронець, славний воїн, і хоч тепер на небесах
Його душа, завжди з Тобою!
Добро, та милість, на руках, несе Він вільному народу
І слава вічна!!! За свободу! За те,
Що в жертву Він віддав, життя, що Бог Всевишній дав.
ID:
869051
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 23.03.2020 12:36:47
© дата внесення змiн: 23.03.2020 12:36:47
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
