У кожного своя в житті розплата,
Свій тихий плач і щире каяття,
І холод у душі, і своя правда,
В ногах у кожного хиталася земля.
Між подихом було розчарування,
Велика втома і глибокий жаль,
У кожного в душі своє зізнання,
Гірка утрата і сумна печаль.
Свій страх, свої таємні мрії,
Своя байдужість і своя біда,
І кожен з нас випрошував надії,
Коли по серці мчалася орда.
І з дня у день у кожного йде битва,
У таємничих закУтках душі,
Для кожного із нас своя молитва,
Адже минає день у метушні.
Ми одночасно одинакові та різні,
І одинаково всі падаємо в гріх,
Без винятку буваєм безнадійні,
Та щось невидимо поєднує нас всіх.
Життя дорога прикра і терниста,
І неможливо без помилок шлях пройти,
Та аксіома у життя є дуже грізна,
Ми народилися і стали в чергу вже.
І день і ніч міняє все довкола,
Все чередується для кожного із нас,
Чому тоді не ціниться дорога,
Яка колись закінчиться в свій час.
У кожного є взлети і падіння,
Добро і зло єднає нас усіх,
Для кожного існує десь спасіння,
Бо в цім житті прислідує всіх гріх.
У кожного в житті своя дорога,
Своя розплата і своя ціна,
І дуже прикро, що існує аксіома,
Бо не жалкує в своїм відліку вона.
Лю🕊️
Листопад, 2019
