Низький уклін вам, вчителі... ви мудрі і ласкаві.
За руку в школу нас вели до вас татусі й мами.
А ми малі ще хлопчаки, й дівчатка несміливі,
з довірою до вас ішли, наші рідненькі й милі.
Ви вчили нас із дня у день, казали: життя-казка,
і зігріває й дотепер нас ваша тиха ласка.
То ж знаємо, що є добро, воно перемагає,
а поряд з ним крокує зло, яке теж не дрімає.
Оступишся - а воно тут, підступне, усміхнеться,
та ваше слово, дорогі, до нас знов озоветься.
Не дасть нам збитися з путі, дороги вкаже світлі.
Ваші уроки-доброти ми пам'ятаєм, рідні.
Низький уклін вам, вчителі... до вас йдуть наші діти,
разом із вами будемо ми їх добру учити.
Ведеться з темрявою бій, відкритий, кожен знає.
Ви - є те світло у житті, що зло перемагає!
Ну, поетом, це дуже голосно сказано... Просто якось, Надіє, бухали з братвой, жіночки тоже були з нами дай Бог, ну і вирішили написати вірш подяки вчителям (якраз був День Вчителя). Ну і так відкрились здібності. З тих пір пишу трішки... Вчителі задоволені!
Надихнуло мене мерщій підірватись і налити собі за вчителів! 
