Ці янтарні дні бавляться у тишу,
Крапельки дощу грають в доміно,
Знову за вікном осінь пише вірші,
І пряде туман сиве полотно.
За ясним теплом вже сумує грушка,
І достигли всі яблука в саду,
Гілочки дерев в жовтих капелюшках
Виглядають знов осінь молоду.
Он берізка вже одягла корону,
Лисеня руде десь сидить в кущах,
Осінь золота – світла Примадонна
Заколише лист, наче дитинча.
В позолоті днів назбираю айстри,
Забіжу у ліс, в царину дерев,
Аби запитать в дядечка Чугайстра,
Хто надпив тепло з сонячних джерел?
Тихо. Ліс мовчить. Лиш холодний вітер
Струшує з гілок жовтий серпантин.
Айстри у саду - відголоски літа
Пахнуть ще теплом й сонцем золотим.
чарує таке написання 
