Чомусь усі вже заглядають в осінь,
Мені ж,так хочеться, заглянуть у весну,
Туди, де лине пісня стоголоса,
Й побачить квітку сонця чарівну.
Чомусь усі роки своі рахують,
І розглядають в скронях сивину,
Я ж, зустріч із коханням серцем чую,
Коли зустріну Музу чарівну.
Коли зустрінем ранок у Карпатах,
І в серці заспівають солов"і,
Всю ніч не дасть, мені кохання спати,
Я виллю з серденька всі почуття своі.
Із серденька мого поллється пісня,
Й любов трояндою, до ранку розцвіте,
Й вулканом вирветься з грудей кохання пізнє,
Й вогонь кохання Ій віддам за те.
По іншому, нехочу і не вмію,
Із літа йти у осінь чарівну,
Кохання пізнє в грудях я лелію,
Щоб навіть в осінь, принести весну.
Чомусь усі вже заглядають в осінь,
Мені ж, так хочеться, заглянуть у весну,
Насолодитись тілом і волоссям,
Відчувши поряд Музу чарівну.
