Дістала я зі скрині чарівний клубочок,
Знаю щастя принесе дивний цей моточок,
На стежинці він завмер, я над ним стояла,
Червоненький він усе ж, може в цьому справа?
Взяла вже зелененький, із гори спустила,
Біг він так швидесенько, ледь не упустила,
Булькнув прямо в річечку, рибки дивувались,
Ой, чому туди скотивсь так і не дізналась.
А синенький радісно буря розганяла,
Небо в блискавицях все - нагло розривали,
Між дерев наплутало, я перечепилась,
Де була багнюка вже, там я і звалилась.
Білий був закручений, з ним я надірвалась,
Чорний, мов замучений, довго мордувалась,
Закороткий риженький, десь лиш на пів метра,
Золотий, мов рідненький, з нього зв’яжу светра.
Потягнулись ниточки, з ними моя доля,
Жовті, мов промінчики йшли до твого дому,
В серце позаходили, я їх відчувала,
Наче наше щастячко у руках тримала.
цікава ідея
якщо Ви не проти ? - у(в)пустила - в хату, в долю і т.д (іначе русизм)...
+ широке тире
(я можу змовчувати, якщо це штурхає в натхнення)...