Мені співала мама колискову
В годину пізню, у безсонну ніч.
Колисочка гойдалася вербова,
І гріла всіх стара велика піч.
Гніздечком теплим причаїлась хата,
Поміж акацій білих на горбку.
Там пахли верби над ставком і м"ята,
І зорі з неба падали в ріку.
Мов оберіг - за образком вербичка,
Під сволоком пучки духм"яних трав.
Я - безтурботна - ляля невеличка,
Яку в обійми білий світ прийняв...
Ніхто не зна, яка ж та доля вдасться,
Що подарує - радість чи печаль?
Хоч діти всі народжені для щастя,
Та не завжди буває так, на жаль...
...Дивлюсь на світ наївними очима,
Вони, як небо, ніжно голубі.
Довірлива цікавість невтолима -
Коли ж поспіють груші на вербі?
Чи слухала в годину вечорову,
Які пісні співали косарі!
Ловила місяць, схожий на підкову,
А може - рак вже свисне на горі?
Питала маму і питала тата,
Фантазія моя не мала меж!
Бабусю вчила буковки писати,
Вона мене життю навчала теж.
...Пригадую і у рядки складаю,
Таке все рідне і таке святе!
Зернятка мрій своїх перебираю.
А може ще якесь і проросте!
Червневий ранок розсипає роси,
Сміється перша вишенька в саду.
А по дворах дядьки клепають коси,
І я по кладці в літечко іду...
...Мої стежки, доріжечки, дороги,
Навколо світу обійшли не раз.
Ведуть нас всіх до першого порогу,
У рідний край, який чекає нас!..
