Знову Муза прийшла до мене,
Опустивши стомлено крила.
Сіло сонце диво черлене,
І мене понесло, закрутило!...
Що це пристрасть?! Магічний сон?!
Може звичка?! Шкідлива звичка?…
А в душі чарівний камертон
Награє – співай, степовичка!
Не мовчи, як палає душа,
Шепочи, говори, горлань!
З попелища нехай воскреша,
Мрій твоїх полохлива лань!
Хай мереживо це із слів
Досконалим ще не назвати,
Та шаленство гарячих вітрів,
Уночі не дасть тобі спати.
Я давно уже в секті рим,
Я адепт поетичних рядків,
Віри давньої пілігрим,
Я паломник віршованих слів…
