Живемо в цирку, та чомусь не смішно,
Хоча квитки придбали в перший ряд.
Аншлаг в шатрі, але прогноз невтішний,
Вже клоуни вдягли новий наряд.
Інтерактивом вся просякнута програма,
Не розумієш, хто учасник, хто глядач,
Гіпнотизер покаже діаграми
З придуманих здобутків і невдач.
Зуміє фокусник начарувати диво,
За вуха з шапки вийме хапуна,
І, щоб ми почувалися щасливо,
Його посварить і попросить «На…»
А на арені вже дресирувальник
Із батогом з-під лоба спогляда,
Він диких звірів головний начальник,
А де ж ті звірі? – всі їх вигляда…
Гарапника розправить, зрозумієм,
Дресируватимуть сьогодні тільки нас.
А ми слухняні, навчені, ми вмієм,
Ми терплячкі до канчука й образ.
Йдемо, немов канатохідці попід купол,
Між траншами, брехнею, між смертей.
Йдемо, не опускаєм свої руки,
Заради кращого майбутнього дітей.
Аж ось, погляньте, зараз буде смішно!!!
Веселі клоуни арену зайняли!!!
Серйозно правлять нам байки! – Потішно!
А ми їм стільки років вірили!
Живемо в цирку… весело, аж страшно,
Але антракт настане лиш тоді,
Коли самі не будемо продажні,
Як циркачів всіх спустим по воді.
