Куди б ми не поїхали колись,
Куди б не завели дороги наші,
(Хоч, як народ, давно ми “відбулись”),
нас називали всюди тільки… "раша".
Про Україну світ ще мало знав,
Історію в нас вкрали і культуру.
Сусід у нас такий — що, Боже, збав,
(Не спромоглись відгородитись муром).
Винищував країну цей “сусід”
Сибіром, тюрмами, Голодомором,
Від нього в Україні стільки бід…
Себе він “братом” звав, згубивши сором.
Усього на віку було у нас,
Та щоб війною йти на Україну,
Для нас в найважчий і буремний час
І… знов, народе, “не стелив ти сіно”?..
Довірливий і добрий як дитя,
Народе, "відрости" собі супротив,
Щоб знов не нищив хтось твоє життя.
Чи жити гідно на Землі ти проти?..
Не убивав тебе щоб більш ніхто,
(Бо ти вартуєш шани і поваги),
Майдан, полеглі хлопці у АТО
В бік ІСТИНИ уже схилили ваги.
І буде мир, і буде щастя в нас,
Заживемо достойно в Краю нашім.
І вже ніколи не настане час,
Коли у світі хтось назве нас “раша”.
Спасибі...наболіло...напевне не тільки у Вас!!! 
