Як зберегти свою нам ідентичність? До волі Божої
всі ми маємо дотичність і співдіємо із нею, називаючись
українською сім"єю.
Розкидані по всьому світу, проте нам не бракує
духовного граніту. І творимо його із нашого ми моноліту.
І згине осіння депресія. А, що там наша сесія?
До виборів готуються парламентарії. Ах, бідні " пролета-
рії". Ми знову пролітаємо. У теплі краї відлітаємо, щоб
не бачити як чубляться, губляться, зникають совість,
гідність, душа. А... А землю свою ми мусимо зберегти
і самі збережемося, коли на Божий голос відізвемося:
" Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспо-
кою вас; візьміть ярмо Моє нВіа себе і навчіться від
Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем і знайдете
спокій душам вашим" ( Мт.11. 28 ).
Ну, що це за самозахист, коли Господь не
захищає. " Коли Господь та не будує дому, - дарма
працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає
міста - дарма пильнує сторож" ( Пс. 127.1).
Він серця наші знає. Господи! А де тебе шукати?
Куди нам ще подати, податися? Ми з долею знову зібра-
лись змагатися. Та не з долею, а з недолею.
Усім своїм духом і волею єднаємось із країни
долею. Як вийти нам з духовної руїни, не згубити святі
почуття? Господи! Дай прозріння, щоб серед туману
не зайти в оману.
Депресія. Агресія. Рецедив. Невже життя уже
без див? Та, ні! Віри не втрачаймо. Любов"ю зневіру
перемагаймо. Хоча на носі зима, та якось грітися треба.
