Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
Ліна Костенко
Час сториці
Ким ти був серед тополь розлогих,
серед тих окраїн й рідних стін,
музики та стоптаних порогів
в травах буйних, в цвіті до колін?
Думав ти, що прийде час сториці,
як розплата за любов землі?
Допоможуть сльози й пам'ять в лицях,
чи кургани скіфські й ковилі?
Та не плач, ти був там, небораче,
найсвятішу любість мав у час,
це вона тримає на роздачі –
випробовувань горить свіча...
Ким ти, старче, став на роздоріжжі
верств пройдешніх на воротах в суд?
На чолі ковил чесноти ріже,
а на вістрі голки – Божа суть...
Що знайшов – твоє... Дорога в далеч...
Не буває в Вічності кінця.
Дай нащадкам, може поталанить
підійти до МУДРОСТІ ВІНЦЯ...
31.10.2018Р.
Время сторицы
Кем ты был средь тополей разлогих,
среди тех окраин, ро́дных стен,
музыки и стоптанных порогов
в травах буйных, в цвете до колен?
Думал ты, что при́дет час сторицы,
как расплата за любовь земли?
Слезы ли помогут, память в лицах,
скифские курганы, ковыли?
Но не плач, ты был там, небораче,
и любовь святую знал в тот час,
ведь она держатель на раздаче –
испытаний вновь горит свеча...
Кем ты, старче, стал на перепутье
вёрст пути пред воротами в суд?
Добродетель на висках всё круче,
в острие иглы есть Божья суть...
Что нашел – твое... Дорога длится...
Не бывает в Вечности конца.
Дай потомкам, может посчастливится
подойти до МУДРОСТИ ВЕНЦА...
31.10.2018г.
Авторский перевод с украинского
