став на червоне, вдалі місце й час_
згортається у крапку часопростір,
адреналіно - дофаміновий колапс
довершив зміну домінанти в мозку_
аплодисменти кленів, вітру плач,
льоди її очей вперед по курсу,
тріщить від струму хвиль тонких приймач,
ледь тягнеш гуму в кроці від спокуси_
в тій помороці не втримаєш штиб
бо хиби жде куратор круторогий,
пересторог супроти вектор - вглиб,
здригаються і стеля і підлога_
до згуби згуба як до яну інь,
вже тіні схрещені на білі стіни лізуть,
ще двоє, крикнувши сполохане :“амінь”
згорять до тла, неначе скирта хмизу_