Між нами тисячі миль,
Їзда кілька годин.
Між нами сто країн
І стільки несказаних слів.
Між нами біль і морози,
Між нами кров і сльози,
Між нами печаль і горе,
Між нами почуття тоне,
Між нами вірти холодні,
Між нами квіти в'ялі.
Ночі переповнені муки
І дні сповнені скуки.
В нас холодні долоні
І такі ж душі, самотні.
В нас очі пусті та вогкі,
Але як океан глибокі
В нас мертві серця,
Які досі в такт б'ються.
В нас одинакові думки,
Які звуться спогадами.
В нас немає жодного почуття,
Лиш мокро - перетекла сльоза.
Ніч і день, як я і ти,
Один без одного не можуть існувати.
Інь і янь, як ти і я,
Між ними велика різниця.
Ти і я, як сонце й місяць,
Між ними велика відстань.
Ми не зустрінемось ніколи,
Не перекинемось ні словом.
Ми - день і ніч, ми - сонце й місяць,
Мабуть, нам так долею судилось.
Потік свідомості...
Комусь подобається, але до класичного віршування має досить-таки віддалене відношення. Нічого сталого: ні ритму, ні розміру, ні схеми римування.
Так, дякую за відгук))чекала об'єктивної думки. Але чесно кажучи, не підпорядковується мені класичне віршування. Не цікаве воно мені, я справді пробувала, але ці рамки не дають волі всім словам.
Не цікаве воно мені, я справді пробувала, але ці рамки не дають волі всім словам.
Гарненько!!! 
