Ні здоров"я, ні слави - запізно це все...
І досада розчавить, як шини шосе.
Потемніє зірниця, за обрій стече...
Заберуся я звідси останнім плачем.
Я знайду вічний спокій в перині земній, -
Тільки смуток глибокий бродитиме мій.
Де терпляче щоночі кохану стеріг,
Цілував її очі, але не вберіг.
Чи прийде на могилу, хоча б крадькома?
Ти прости мені, мила, що нині сама.
Під плитою з граніту притулок знайду, -
Від найкращої в світі у землю піду...
Чи мене не корила, згадавши взаєм?
Прочитай край могили послання моє.
Вітер тихо заквилить, граніт промовчить...
І душа заніміла образи простить.
Не завадить ніколи сказати: ,,прости..."
Хай сумні матіоли цілують хрести...
