Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Випадковий збіг обставин / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Випадковий збіг обставин / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




Випадковий збіг обставин / проза /

Ніна Незламна :: Випадковий збіг обставин / проза /
Випадковий збіг обставин Він налив в бокали вино «Ігристе»і чомусь не міг кліпнути очима, мов зачарований, дивився прямо в її світлі, волошкові очі. Заглядав в них, шукаючи дна, хто вона, хто загубив цей скарб? В нього бажання чисте, без інтрижок, забрати зараз її з собою… Вона ж, як та троянда, рожеві щічки, пухкенькі, мов пелюстки троянди зібрані до купи, круглолиця. І в голові неначе дзвін; ти, ще не зустрічав такої. Ні, точно, він не зустрічав кращої ніде в світі, хоч побував і в інших країнах. Це ж треба зустріти тут, на вокзалі… Йому здавалося люди всі, як паперові, метлялися туди - сюди.Чому і сам собі не розумів, припало таке в голову, коли проходили вздовж них, немов вітер проймав і тільки подив від своєї ж думки. Це невеличке кафе, вщент забите молодими людьми. Хтось часом затримував свій погляд на них. А він неначе голову втратив, чи то вогонь палав так по тілу.. Йому напевно, не один хтось позаздрив, дивлячись на її красиві коліна… Та сукня, облягала щільно тіло . Звичайно травень місяь,тепло, нащо вбиратися в штани…. Йому наче й не до того б, бо свіжа рана на серці… Та, як не помітити, коли сам дивився на неї, як кіт на сметану. Якесь дивне відчуття в душі… Хотілося поділитися з нею, розповісти про себе… Дивно… Вона немов магніт притягувала до себе.Очі вкотре хотіли піймати її погляд, щоб зрозуміти, що в них, як сприйме все,що розповість? Йому кортіло, вилити всю душу, розказати про свою біду….. А чи зрозуміє вона, яке серце має? Так перед цим в одній черзі стояли, за квитками. Вона так мило всміхнулася до літньої жінки, що стояла поруч, -Бувай матусю..Я повернуся, ось тільки грошенят зароблю. Жінка змахнула рукою собі по обличчю, він зрозумів, непрохану сльозу, напевно просльозилася… - Бувай донечко. Будеш на місці, передзвони! І ніжно взяла в обійми своє чадо. А та всміхнулася, весело подивилася і поправила волан на грудях її сукні… Ось тоді й звернув на неї увагу. Струнка, як берізка, витончена талія, округлі перси, красиві ноги… Звичайно нащо їй одягати штани, чи довгу сукню, тут є, що показати! Стільки ж їй? Дивився прямим поглядом, наче хотів почути відповідь на це питання. Мати пішла, він на мить поглянув вслід і знову вся увага до неї. Трохи поміркувавши, все ж наважився підійти та чомусь так не рішуче, мов заворожений, тихо запитав, -Ви часом не до Польщі їдете? Всміхнулась, в очах сонячно, тепло і ніжність, трохи здивовано, - Що ви запитуєте, адже перед вами брала квиток… І вже про себе;ох ці чоловіки, їм би тільки знайти якусь причину, щоб познайомитися з котроюсь, так сказати з черговою лялькою. І замати на деякий час знайомство, щоб швидше пройшов час. А він оцінюючи дивився, на густе, білокуре волося, на її стрижку. Ледь-ледь всміхнувся, - Вибачте, вам зачіску хтось підпортив, ви помітили це, ні? Миттєво почервоніла, пухкенькі губи, кольором вишні, ледь здригнулися, до нього тихо, - Ви знаєте, а, я б не посміла, ось так сказати прямо незнайомій людині, тим паче дівчині… Вибачте, на мій погляд це нахабство з вашої сторони. Він побачив, як вона, ще сильніше червоніла, від цього ставала, ще красивішою, І сам відчув, як прилинула кров до обличчя, фу - ти, відводив погляд, що це я, як хлопчисько. А потім, рукою ніжно взяв її за руку, ледь нахилився до неї і тихо на вухо, -Та, я ж це так, як зараз, по - модному…. Хіба молодь робить не так? Я відчуваю ви мене вважаєте старим… Ну, я до того,що позрівнянню з вами. Ви, як троянда, що тільки - тільки розквітла. Вона не сперечалася, -Ага, тільки не забувайте, що троянди завжди з шипами… Гордовито поглянула на нього, а потім відвела погляд в сторону, чекала, що буде далі. Почуття взяли верх, немов дамбу прорвало, він сміливо випалив, - У нас, ще є час до потяга, давайте зайдемо в кафе…. Здивовано повела оченятами, тепла усмішка на обличчі подала йому надію. Змірявши його з ніг до голови, на знак згоди кивнула головою. Роман задоволено взяв її валізу, свій рюкзак закинув на плече, -То можливо скажете яке ваше ім`я? Мене звати Роман… -Я сам українець, живу тут в Києві, це працюю в Польщі. Вона на декілька секунд зупинила на ньому погляд, -А мене звати Ліна. Як вам таке ім`я? Він показав їй рукой, щоб йшла вперед, - Прошу! Гарне ім`я, як на мене, ви йдіть вперед, я вже за вами, як годиться. Люди, як мурахи, всі поспішали,то в одну сторону то в іншу. Добре, що кафе близько, не прийшлося довго товкатися між них. І ось вони удвох… Він не знав, що буде далі та відчував потяг до неї, ні, такий шанс втрачати не можна. Це ж треба, так недоречно в цей час зустріти… Плани порушити не може, поїхати за нею не зможе. Бо ж приїздив з Польщі на похорон до мами. Сам вже два роки поспіль їздить туди. Працює на фірмі за контрактом, це дали відпустку, можна сказати, лише на п`ять днів. А до кінця контракту, ще пів року. Він не відводив від неї очей…. Ой, що це, нагадав, як часом люди кажуть, - »Куди серце летить, туди й око глядить». Вона не поспішаючи пригублювала вино, їй ставало трохи моторошно від його погляду, час від часу опускала очі донизу, наче приховувала сором`язливість. Молоденька квітка, скільки ж їй? Це питання мучило його, дратувало… Невже між нас різниця в роках завелика? Що це, закономірність життя? Втратити близьку людину і відразу знайти свою долю? Цікаво…. Все можливо, дивлячись на неї копошилися в голові думки, як рій біля вулика. Він не пам`ятає батька.... Йому було всього три роки, коли той розбився на машині. Є старша сестра, різниця між ними десять років, давно живе окремо, має сім`ю. Вже пора і йому мати сім`ю та мабуть, ще не настав той час, ще ж тридцятника не має. Він все так з мамою жартував -« Ще встигну хомут на шию одягти, ще можна погуляти». Раптово пригадалося, як вперше їхав до Польщі, як вона давала поради і її слова, - Їдь синку, можливо там знайдеш свою половинку, тільки запам`ятай, повертайся сюди, бо лише тут будеш щасливий, на рідній землі. І одружуйся на українці, щоб не зганьбити наш козацький рід, бо іншої я не прийму, так і знай!» А згодом помовчала і далі зовсім тихо, - Та хіба ж я доживу до цього дня….Хіба доживу… Так, вона напевно чомусь знала, що маю зустріти цю красуню. Можливо передчувала, як складеться моя доля.А мо» їй, щось наснилося, бо в розмові, ще сказала, - Як не там, то в дорозі зустрінеш свою долю. Він мандрував думками, тиснуло в грудях від споминів про неї, кліпав очима, намагаючись відігнати непрохані сльози. Ліна поглянула на мобілку і трохи задумуючись , - Романе вибачте, напевно нам пора, зараз подадуть наш потяг і ми з вами розійдемося по різних вагонах. - Але ж ми зустрінемося? Вам до Перемишля? - відразу запитав він. -Так!Пішли!- сказала вставаючи і поспішила до виходу. Ледь – ледь сутеніло… Свіже повітря охолодило їх почуття та серця гучно стукали в грудях, що далі? Вона йшла вперед, час від часу озираючись, він віз її валізу, як покірний слуга, збентежено дивився на неї, наче хотів взяти на руки і сказати; »Давай нікуди не поїдемо! Давай залишимося! Він би наважився зробити це, якби не контракт. Адже жити одним днем не можна, гроші треба, тож на похорон влетів в копійку та й далі треба якось жити, добре, хоч квартира є, так і за неї треба платити… Зараз без заначки не можна жити, що я їй запропоную? Треба зачекати, вже після закінчення контракту зможу їй запропонувати серце й душу. Та як не втратити це миле сотворіння, не прогавити, ой боюсь, хтось вкраде.Та тільки скільки ж їй років? Його це мучило… Запитати, ні, це не корректно… Якби це заглянути в паспорт? Вона підійшла до п`ятого вагону, - Ось , це мій вагон! Біля вагону стояла провідниця, вже видно зі стажем, років п`ядесяти, а можливо й більше. Оцінюючи глянула на пасажирів. Ліна подала їй квиток,озираючись на Романа. Та взяла і відразу протягнула руку, -Давайте паспорт, покажіть, щоб я на митниці знала, що є… Ви вибачте та так нажаль буває, білет на одне призвіще, а паспорт на друге… А то, ще потяг затримають, краще відразу перевірити, чим потім нервуватися, виясняти. Роман не втратив нагоди, поспіхом забрав у провідниці її паспорт, Ліна не встигла навіть відкрити рота, щоб щось сказати. Миттєво відреагувала провідниця, заклопотано, -А то ви разом! Чому не даєте все відразу? Швидше давайте, за вами ж люди стоять. Дівчина навіть не могла уявити, що вони будуть їхати в одному вагоні. Збентежено дивилася на свій паспорт, який тримав Роман. І моттєва усмішка на обличчі, вона поспіхом легенько витягнула свій паспорт з його рук. От халепа, не вдалося, перевів подих хлопець. Провідниця роздивляласяся його білет і паспорт, - Так місця двадцять два і двадцять три, проходьте. Роман, подав руку дівчині, допоміг зайти на сходи, а сам мов летів на крилах. Розчервонілий, задоволений, поспішив за нею.Це ж просто класно, що в одному вагоні, ще й місця в одному купе. В вагоні людно…. В купе вже була одна парочка, чоловік з жінкою, середнього віку, за шось клопоталися, щось витягували з валізи. Роман був на сьомому небі, в очах світило сонце, коли дивився на Ліну. О Боже, який випадковий збіг обставин, це ж треба, все йде, як по маслу! Трохи заспокоював своє серце, від хвилювання відчував, як воно гупає, озирався, йому здавалося всі це чують. Потяг набирав хід… Вони стояли в проході вагону біля вікна. Роман дещо розповів зі свого життя. Коли сказав, що йому двадцять вісім років, дівчина мило всміхнулася, -А мені двадцять один минув, що на вигляд старша? Від задоволення він закрив очі, підставив обличчя до відкритого вікна. О,чарівнице, королево, будеш моя, сім років різниця, це ж зовсім не багато… Гадаю в тебе на даний момент немає нікого з залицяльників, як би був, то прийшов би провести на потяг. Ні! Немає сумніву, вона буде моя, запевняв себе подумки, з полегшенням переводив подихи. Дівчина зацікавлено дивилася на нього, але нічого не запитала. Її в полон брав мандраж, як там в Польщі? Що за люди? Чи впорається з роботою, яку їй запропонували? Адже є вища освіта, можливо це має значення... Вони кілька хвилин мовчали, пристально задивлялися в вікно, за яким виднілися в весняній зелені дерева, поля, квітучі луки й пагорби. Останні сонячні промені вигравали по обрію, при ньому небо потопало в рожевих та темно фіолетових кольорах, а вже вище змінювалося на темно синій колір. Мовчанку порушив Роман, Ви довіретесь мені? Я давненько в Польщі, перегляну ваші документи від роботодавця, можливо це не далеко від моєї фірми. -А чом би й ні, то добре, що хтось знайомий буде в місті, буду знати, що вразі чого, буде до кого звернутися за допомогою, -не поспішаючи, дивлячись, то в вікно, то на нього, говорила вона. З їхнього купе вийшла парочка, жінка всміхнулася, - Ми до ресторану на якусь годинку, приглянете за речами? Звісно,- відразу відповів Роман. А потім до Ліни, - Ви напевно переодягтися бажаєте, то йдіть. А я чай нам замовлю, щось перекусимо… - Гаразд,- задоволено відповіла, всміхнулася і метеликом юркнула в купе, відразу закрила двері. Ну, то й добре, думав хлопець, всміхаючись. Треба йти в наступ, чого тягнули кота за хвоста. -Все добре, чоловіче! Бачу задоволені, всміхаєтеся, - вздовж купе йшла до нього провідниця.- Всі позакривалися, чи вже спати лягають так зарано. Може чай, чи каву з печивом, чи з вафлями? -Дякую, я саме хотів замовити, нам два чаю і на ваш вибір, що принесете з солодощів. Вона задоволено кивнула і попрямувала до свого купе. Надворі вже стемніло… Вони сиділи за столом…. Чай парував і пах на все купе, -Ну,що випё`ємо за нас! І перейдемо на » ТИ» шановна Ліно… Ви не проти? Вона злегка почервоніла,в очах веселі вогники, -А чом би й ні! Він ледь не засміявся, адже вона тоді теж так сказала, напевно звичка така. Вони весело стукнулися склянками з чаєм і задоволено не поспішаючи, пили. Він все не міг від неї відвести очей, її щоки зарум`янилися, вона ловила його ніжний погляд, на якийсь час завмирала…. От, це ж треба, такий кльовий і напевно одружений. Щось нічого не розповідав за дружину, напевно хоче гульнути, робила собі висновки дівчина. Здалеку заходить, хитрий, не зрозуміти чому себе відразу вважав старим, не модним…. Та так і буде, покажу йому документи, можливо краще розбирається чим я. Не втрачу шанс, корона з мене не впаде, як підтримаю інтрижку. Роман уважно дивився на папери, не вірив своїм очам, вона їхала на ту фірму,де працює він. О! До біса сумніви, все в порядку… Чоло спітніло від хвилювання, напевно зробився весь, як червоний рак, заговорив, - Ми з тобою мов в полі Як ті квіти на волі Ти волошка небесна Поруч наче воскресла А я схожий на мак Нехай буде все так Певно доля звела В казку ти привела Казка та про кохання Скажеш може зарання Та для мене ти квітка Що ось, щойно розквітла Тебе тільки любити Все життя би кохати Та чи згідна не знати Моїм другом ти стати….. І раптово стало тихо…. Тільки чути плавний стукіт колес, наче стукіт двох сердець….. Він бачив її очі, вони сяяли… Так він готовий в них утопитися… Бачити їх все життя….. Вона сиділа, як зачарована. Її очі округлилися, світилися щастям. Ледь опанувала себе, що за дива? Не фіга собі! Оце його понесло, ото вже вміє, а може він ловелас? Але ж красивий, видно культурний, не нахаба… Роман ніжно взяв за руку, - Знаєш, а я щасливий, не знаю, як ти… Це ж треба такий збіг обставин…. Тебе запросив на роботу мій роботодавець. Ти розумієш, що це? Ми будемо разом, зовсім поруч.. Вона знизала плечима і здивовано, - Що справді? Та я ж тільки на пів року їду, а далі не знати, що і як буде? Чи сподобається? Життя покаже…. - Так сонечко, життя покаже, доля вирішить за нас з тобою. Головне, що ми разом… Я тобі не казав, я щойно втратив найближчу людину, маму…. Не передбачиш всього в житті та вона не була проти, щоб я поїхав на заробітки. Мені за контрактом залишилося пів року… Гадаю повернемося разом і влаштуємо своє життя. А там, через рік можна буде і одружитися. Ліна від почутих слів розпашілася, зніяковіла. Не чекала такої розмови, тому й мовчала. Дивилася на його сяючі очі, хотіла все почуте переварити в собі. Він побачив її реакцію, - Ти зараз не поспішай, краще нічого не кажи. Згодом ми краще пізнаємо один одного, тоді й даси відповідь. Головне, що ми будемо йти зараз однією дорогою. Хто знає, можливо це збіг обставин та напевно це вирішуємо не ми. Він ніжно поцілував їй руку… Вона раптово зніяковіла, зашарілася, їй, ще ніколи ніхто не цілував руки. Було приємно, вона забравши руку, подарувала йому ніжний погляд, наче дала надію.. Неждано постукали в двері… Чоловік з жінкою зайшли в купе… Ліна ледь всміхнулася, - Гаразд. Життя покаже… А тепер на добраніч! Роман поспіхом заліз на верхню полку. Він полегшено переводив подихи… Ну от, все з`ясувалося, заспокоював себе, все буде добре…. Сон не йшов, пригадав мамині настанови, не втрачати голову, бути відповідальним… Ой,мамо, мамо, це ти напевно знала все наперед…. Задоволений почав дрімати…. Ліна все, ще не спала, емоції, переживання і невеличкий шматочок задоволення, це все треба було сприйняти. Дивувалася всьому, що сталося за цей день…. А можливо все це має так бути, хто знає? А можливо і справді не ловелас, чому вбила собі це в голову? Наче відчула ніжний дотик, дотик, його губ до руки, стало тепло на душі, провалювалася в сон. За вікном час від часу мерехтіли ліхтарі….. Потяг мчав на великій швидкості, заколисував пасажирів… Він віз молодих людей в майбутнє, ще не пізнане життя…. Ніхто з них не знав, чи складуться пазли в житті чи ні? Та кожен мав надію на краще.

ID: 801549
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.08.2018 13:39:51
© дата внесення змiн: 01.08.2018 18:36:58
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 22 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Андрій Л., Ніна-Марія, Ганна Верес, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Лилея, Капелька
Прочитаний усіма відвідувачами (342)
В тому числі авторами сайту (40) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 02.09.2018 - 12:06
Так хочеться, аби ті життєві пазли - склалися. дуже ж нарго все починається... 12 12 42 16 43 12 12 flo06 flo06 45 flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Вам!!! 21 22 22 give_rose
 
Капелька, 30.08.2018 - 23:09
12 З великим задоволенням прочитав цю прекрасну розповідь!Дуже гарно! hi flo22 flo23 flo17
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! Рада,що сподобалось...Успіхів Вам! give_rose 21 22 22
 
Ірин Ка, 29.08.2018 - 13:44
Випадковості не випадкові... wink 12 12 12
Дуже цікаво! smile 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам! 21 22 22 22 give_rose
 
Андрій Л., 12.08.2018 - 17:25
friends smile
 
Ніна Незламна відповів на коментар Андрій Л., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 23
 
ВАЛЕНТИНАV, 10.08.2018 - 17:56
Дякую! Сподіваюсь на саме краще продовження цього оповідання.
Коли ми зустрічалися із майбутнім чоловіком, він так мене любив та задарював увагою, цукерками...
Були молодими... А як побралися - ніби підмінили його, чого тільки не пережито...
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Я Вас розумію... А чого ,бо живу 45 років на чужині і деякі твори написані мною, є з мого життя... Життя складне на жаль та певно доля така,чи то любов,чи то діти...Та багато кожному прийшлося стерпіти, не тільки ж мені... А пройде час то ,що все те глядіти, травити душу певно не варто...Змиритись жити,як би було не складно...Радіти кожному дню,що живеш,стрічати сонце ранком і слухати пісень птахів, тоді полегшення відчуєш...
Успіхів Вам!
friends give_rose give_rose give_rose
 
ВАЛЕНТИНАV відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 10.08.2018 - 21:52
Дякую за порады, все розумію, позаду дуже багато років,
але щось таке зі мною відбувається незрозуміле.
Спогади, спогади, тяжкі сни... страждання. Мабуть прийшов час за все відповідати. Раніше звинувачувала в усім чоловіка, а тепер розумію, що дуже багато і моїх помилок...
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук.Рада спілкуванню. Валічко,життя занадто складне... Звичайно спогади, образи тормошатьдушу та ми маємо бути сильні(хоча часом,як діти хотілося б поплакатися комусь,щоб зрозумів) та треба не обертатися назад,знаю це важко... Але життя продовжується треба йти і радіти,що зійшдо сонце, що надворі чути дитячий сміх, що на столі є хліб і до хліба,хоч не який та в домі є чоловік, що все ж коли слаба піднесе чашку чаю...Іншого разу,як хочеться крикнути від відчаю,що,щось не так та треба зажати КУЛАК- сказати самій собі-Я ЗМОЖУ- перебороти цей гнів,поглянути вдалечінь, до неба, адже у нас є така потреба,щоб відвернутись від негараздів і в думках,немов взмахнути крилами ,полетіти птахом в ту небо синьІ вже з полегшенням перевести подих, немов скинути із себе той тягар...Успіхів Вам!!!Хай Бог дає здоров*я і терпіння!!! give_rose
 
ВАЛЕНТИНАV відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 12.08.2018 - 11:14
Дяку, щиро дякую. Буду користуватися Вашими чарівними порадами 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валічко!Успіхів Вам! Життя продовжується.. 21 22 22 give_rose
 
Дніпрянка, 09.08.2018 - 19:54
give_rose Дуже сподобалася Ваша новела, цікава, майстерно написана. Так, це випадковість. Але подарована долею. На щастя!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Дніпрянка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам!Рада,що сподобалась проза.Успіхів Вам! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Sukhovilova, 08.08.2018 - 15:18
Чудовий твір!!! 12 flo06 tender
 
Ніна Незламна відповів на коментар Sukhovilova, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 21 22 22 give_rose
 
sty101 Чудово, Ніно!
Тільки у Вас можна насолоджуватися такою майстерною прозою flo18 flo07
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплий коментар! give_rose 21 22 22
 
Андрій Л., 07.08.2018 - 12:13
friends 23 friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Андрій Л., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам! 21 22 22 give_rose
 
Зоя Енеївна, 07.08.2018 - 11:40
Як завжди-Ваша проза неперевершена! 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зоя Енеївна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Зою!Не заходила кілька днів в клуб, не було інтернету,вже вдруге різали кабель, у нас ремонтують дороги...
Успіхів Вам! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
majra, 03.08.2018 - 23:24
give_rose 16 Чудово! В 12 12 12 friends наш час так мало позитиву, а тут - така гарна розповідь!
 
Ніна Незламна відповів на коментар majra, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Жора Гарпунов, 02.08.2018 - 22:44
give_rose smile flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар Жора Гарпунов, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 21 give_rose
 
Олена Жежук, 02.08.2018 - 21:39
спочатку думала - нема часу читати, але захопило... цікаво вас читати, Ніно. 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олена Жежук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Завжди Вам рада. Нехай щастить! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 

Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Нові твори