Iз плином літ надходить та хвилина,
коли думки, як журавлі, назад летять.
Стискає серце від забутої провини,
а рани й досі ще не го́яться, болять..
Та що тепер про втрачене казати,
сльозина котиться морщинами душі.
Із плином часу нам не варто забувати,
що ми були колись зухвалі й молоді.
Роки в намисто час нанизує сумлінно,
й вино з солодкого ставатиме терпким.
Коханню першому вклоняюся уклінно
і залишаюся довіку тільки з ним.
16.07.2018
малюнок https://sovetchiki.info/chomu-persha-lyubov-ne-zabuvayetsya/
Дякую безмежно, спогадами живемо...я згадав перше кохання, щоб дозволити собі закохатися знову у свої роки....це щастя, розділене з Данте та Петраркою....
