Перед тобою заховається найвища са́ма королева
Та титул «місіс Всесвіту» —по праву міг належати тобі
Ти мов зоря — вогняно променева
Та не холодна тільки, бо є теплі промені твої
Я ди́влюся на твій портрет, і плачу і сміюся
Як полюбити міг царівну, й ще такої вишини?
Біжу до тебе, руки простягаю, та не дотягнуся
Ще й сам увесь належу вже тобі
Усесвіт весь захований в твоїх очах, що сяють
В житті подібної не бачив глибини
Таке видовище —не забувають
Тепло́ і світло їх — сліди залишать назавжди
І буде вечір, ти в чарівному вбранні піде́ш гуляти
На жаль, побачити не зможу я тебе́
Та тільки чудо зможу уявляти
Як ніби сонце по землі іде
Чарівна, дивовижна, незбагненна...
Не перебільшив я нічого, і слова не є мої пусті
Ти бажана, омріяна й благословенна
Бо Бог з тобою поруч по всі дні!