В твоїх руках, сьогодні, зупинити час,
І уповільнити хвилини до розлуки,
З десятків тисяч друзів, янгол вибрав нас,
А ми наважилися розімкнути руки.
Повзуть секунди по годиннику, як краб,
І крапля крові стала, мов змії отрута,
В полоні ти страждань і я галерний раб,
Твоя душа з моєю ланцюгами скута!
Ми ще покаємось колись на самоті,
Терпке, любовне, будем згадувати «рабство»,
Та проклинати знов байдужості вітри,
Які розвіяли, піщане пристрасть-царство!
Неначе блискавкою вбиті почуття,
Накрило бурею, дощами в річку змило,
Недавно ще, сердець торкалася весна,
Чому ж забули ми, як нас життя любило?
Не бійся, стрілкою, поранити себе,
Візьми, притисни ніжно до грудей годинник,
В обіймах щирих цих кохання не помре,
Бо, стовідсотковий, довіра завжди чинник!
Хто врятував би із капканів нас самих…
Любов лиш здатна розірвати ці кайдани,
І щоб ніколи не казати, як болить,
Нам поцілунком лікувати треба рани!
В твоїх руках зробити так, щоб знов пішли
На циферблаті щастя, стрілочки любові,
А ті, що стягували душі, ланцюги,
Тілам закоханим не нанесли вже шкоди.
ID:
791703
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 14.05.2018 22:12:03
© дата внесення змiн: 23.12.2022 12:49:27
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
