Знову смерть…
Знову сльози…
– Проклята війна!
Не весняні це грози –
Це постріл луна.
Знову ворога куля
Знайшла свою ціль…
І матуся відчула
Своїм серцем біль.
І заплакали очі.
– Синочку мій! Синку!
Я ж чекала дні-ночі,
Моя ти, дитинко…
Виглядала в віконце
І весну все ждала.
А вона забарилася –
Не поспішала.
І ось, день такий сонячний,
Все скрізь співає,
А тебе, рідний синочку,
Більше немає..
Не зайдеш ти в хатиноньку,
На поріг більш не ступиш,
Не обнімеш дівчиноньку,
Маму не приголубиш…
Не спромігся буть осторонь,
Коли плаче країна.
І життя молоде своє
Ти поклав за Вкраїну.
Не весняні це грози…
Це – Героям салюти.
Вас, сини України,
У віки не забути!
29.03. 2018
