Два неба, і два таких різних світи,
І хто там не був, не зможе цього збагнути.
Ми тут, а в чужому пеклі вони,
І з дороги тієї уже не звернути.
Ми радіємо сонячним дням,
А над ними з свинцю тумани.
Там земля під ногами горить,
І здригається серце в мами.
Пробач мене солдате, я благаю,
Пробач, за те, що ночі ти не спав!!!
Пробач за тих, що в домовині спочивають,
Ти їх колись братами називав.
Пробач, за те, що сплю у теплім ліжку,
А ти у бліндажі, в сирій землі.
Пробач мене солдате, я благаю,
За те, що ти у "пеклі" на війні.
Я сплю спокійно, свої ночі до світанку,
А ти здригаєшся на кожен звук боїв.
І знову втрати, побратим прикрив собою,
А хтось його прикрити не зумів.
Пробач за сльози, й сивину твоєї мами,
За всіх дітей, що більше батька не обіймуть.
За всіх жінок, що так зарано овдовіли,
Печать війни, яку із серця вже не вийму.
Пробач солдате, за всі рани, що отримав,
Я знаю, як душа твоя болить!
І плаче гірко,наша мати-Україна!!!!
Бо знову має сина хоронить.
Пробач солдате, я прошу за всіх, й за себе,
Бо ця війна, в моїй душі також ятрить.
Пробач мене солдате, прошу в неба,
Хай Матір Божа, береже, й захоронить...
Пробач.......!!!!!!!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.03.2018
Вам дякую за розуміння...
Війна мене вбиває з середини...
Важко все це бачити...це страшне горе...
А нашим воїнам ми повинні дякувати, і просити пробачення, бо вони платять найвищу плату, свої життя!!!!
Пробач солдате! Не твоя вина, що у нас війна. 
