Лев якось куйовдив гриву,
Гинучи з нудоти -
Щоб утнути всім на диво,
Чим нудьгу збороти?
І, нарешті, в мить щасливу
Думку вихопив одну -
Поділити звірину.
Дав наказ - прибігли звірі
Й стали на подвір'ї.
І почули враз
грізний царський бас:
"Розділіться-но ,колеги ,
Швидко в дві шереги :
Хто вродливу має морду
Попід пліт шикуйся гордо,
В кого ж розуму є торба -
Проти гарних в ряд
Стань, як на парад!"
Після деяких вагань
Розділився весь майдан,
Як велів вельможний пан -
Гарні біля плоту,
А розумні - проти.
Тільки Мавпа розгубилась
І не розділилась -
Прямо серед строю
Крутить головою.
Гримнув Лев, аж смеркло вдень :
"Ти чого стоїш, як пень!?"
- Ой, не гнівайся, Левусю,
Я ж не розірвуся! . .
Реготнув Лев нетактовно:
"Ти, здається, не дурна,
Та у тебе, чорноброва,
Мабуть, дзеркала нема! .."
Що тут скажеш? Чудеса
Деколи трапляються,
Правда, розум і краса
Не завжди вживаються. ..
спасибо большое 
