І наповнюєшся ти тими почуттями, немов кулька
надувна, яка намагається вирватися у небо. Але, що ж так
її міцно тут тримає? Та це - голова важка, що так багато
думає і міркує. І не дає вона тим почуттям піднестися над
землею і полинути у піднебесну даль. Тут вони потрібні.
І приведе та голова до ладу почуття, а сили духу вгамують
пристрасті. Це ж бо свята на носі! І їх треба посмакувати,
відчути, пережити, наповнитися ними. І до всього треба
отих почуттів докласти, наповнивши ними свята.
Збережемо свої почуття як неоцінений духовний
скарб. Його ні за які гроші не купити і не продати. Це -
дарунок неба. І тому нам зберегти їх треба і на ніякі скарби
світу цього не розмінювати.
