Щоб тебе вберегти, я сама замерзаю як сніг
І сльозою пливу від холодних твоїх берегів.
Сніг так біло мовчить у обіймах асфальтних доріг,
Серед натовпу знов мою душу любов'ю зігрів...
І вона ожила, мов весняний, грайливий струмок,
В переливах дзвінких, веселкових весни кольорів.
Перевтомлене серце докраю мрійливих думок,
Вітер взяв і поніс ті думки до далеких морів...
Серце б'ється шаленно і вирватись хоче з грудей,
Заспокійся прошу і мелодію ніжну зіграй.
Хай полине вона наче казка, туди до людей,
Де кохання палке, там душі переповнений рай...
Почуття що в думках, змалювала коханням сюжет,
І тобі через сон віддала всі палкі почуття.
В ніч зимову мороз намалює для мене букет,
Доторкнуся до нього і буду щасливою я...
НЕПЕРЕВЕРШЕНО. Ні секунди не жалкую що давно підписався на Ваші вірші - не перестаєте радувати такими гарними рядками, такими зворушливими словами... У Вас неймовірний талант!!!
Мені приємно що вам подобається!!! 
