Гримлять в небі снаряди,
Стогне від болю земля.
Перелякана мати
Притулила своє маля.
-Не бійся, моє, маленьке,
Ще, нам, трішечки!... Ще мить!...
І швидко через дорогу
До свого підвалу біжить.
Та міна смертельная
В небі високо летить...
І ця міна безжальная
Як грім вона гуркотиь...
І раптом... О, милий Боже!
Здригнулась поряд земля.
Загинула молода мати...
Загинуло невинне диття...
Боже, Великий, Єдиний!
Чому долю таку їм дав?
Чого ж ти їх не вберіг!
Чому ти їх не врятував!
Та їм би жити і жити!
І добро на світі творить,
А життя їх обірвалось
В оцю трагічную мить...
Змовкли ворожі гармати,
Чорний дим до неба летить...
Тільки молоденька мати
Із своїм дитятком лежить...
То один із перших моїх віршів. Написаний під враженням коли в Іловайську загинула мати з дитиною. То були перші жертви війни. Тепер я його трохи відредагував.
печальні рядки 
