На цвинтарі загублених речей -
Ілюзії, надії, сподівання…
Поховані назавжди від людей
Старі й нові утрачені кохання.
Між обелісків сірих і сумних
Пустих багато намірів та мрій
Там цілий пантеон знайшов своїх -
Малих, великих задумів і дій.
Меморіал спаплюженого часу,
Ще мавзолей «наївності ідей»,
Граніт науки, інтелектну масу -
Віршів, поем, романів і статтей
Сердця розбиті, знівечені ночі,
Безмежний океан пролитих сліз,
Дружб випадкових поторочі,
До того із собою ще приніс.
А скільки тут промов і заповітів
Великих і шанованих людей
Немає тільки от свічок та квітів
Бо цвинтар цей загублених речей.
