Ця осінь, смутком мені нагадає,
Що минуле пішло без сліда.
Пожовкле листя, мов іскра згасає,
Знаєш у щастя - сестра біда...
Ця осінь, дощем мене привітає
І схололий цілунок зірве.
Вона - як жона, завжди все втішає
Й світлим спогадом в серці - живе...
Срібним туманом, мені подарує,
Забуту казку з мого життя.
Їй прикро... і вона також шкодує,
В цей день погода - як почуття...
Ця осінь, мене завжди розуміла,
І дбайливо плекала в цей день.
Навіть здавалось що біль зупинила,
Колискових - співачка пісень...
Ця осінь, колись мене врятувала,
Й дала надії - нове ім'я.
Але й вона, теж ніколи не знала
Чого варте те, слово - сім' я... .
Дякую, приємно бачити, що вірш зачепив...
