не знаєш хіба? це легко, так легко!
не йди, а ходи-но, та зглянься на мене.
я потребую, я в скруті, я перегрівся,
я вже розжарився, мов піч.
це правда. ще виспишся. зараз у нас
ціла довга жовтнева ніч.
хіба ти не знаєш? зроби, як ви кажете,
зроби-но що-небудь. – хіба ти не знаєш, що?
дозволь мені вдертися, впертися, втертися
так тихо до тебе в довіру:
це генеральна лінія
всієї моєї поведінки, так.
хочу, мов золото й срібло,
в'їстися в шкіру,
і навіть відбитися в серці,
як дурнувато усміхнена
неголена пика в люстерці. –
так, то нескромне бажання.
його мені диктує не скромність, а кохання.
ти могла б скористатися з цього,
могла б скористатися з мене.
я тобі легко здобувся,
ти знаєш, як я тебе люблю.
ти могла б бодай раз не втікати,
ти могла б взагалі не змушувати чекати.
ох, скільки у мене в серці
ніжного щастя й палкого жалю!
так, це одна, а насправді моя генеральна лінія –
не тому, що погода надворі нещасна й осіння.
ну, що ж мені робити? читати, чи писати,
чи грати й співати,
чи лузати насіння –
однаково легко, й безглуздо. а нині я
повний смутку, священний і замкнений,
як повна реліквій бабусина скриня
джерело: mainline, kiss
ID:
757294
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 26.10.2017 19:49:11
© дата внесення змiн: 26.10.2017 21:17:29
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|