Хай згасне зло і попелом спадає,
до нього приторкнувшись – щем в душі.
Цей кут глухий покинути спішіть,
бо вся брехня й підлота серце крає...
Та й осінь нас гукає в казку світла,
всі кольори життя про те ж звучать –
то ліра мудрості в її очах,
природа вічна в усмішці привітній.
Знайти дано, що ми шукали з вами
у найсвітліших променях душі.
Казав же Бог давно – себе звершіть,
бо, мріючи, вже в тих краях бували...
То ж взнаємо День завтрашній, мій друже,
і ту зорю – осяє стежку нам,
відкриє двері в той новітній Храм
і все в нас найсвятіше розворушить.
08.09.2017р.
