Не топиться крига із днів.
Долоні надії замерзлі.
Я гріла на сонці світів,
Де ще не розсохлись всі весла.
Із пам'яті, щастя - вода.
І човен, кохання велике.
Допоки той холод - біда,
Підкрався повільно і тихо.
Морозив у сумнівах ніч,
У пристрасті довгу, бентежну.
Довкола лиш іній із пліч.
Всі доторки стерлись, залежна...
Блукаю в безмежній зимі.
Всі ріки застили і човен
Розпався в душевній пітьмі.
Залишиться скорений спомин...
......
Не стопиться крига із днів.
Долоні надії замерзли,
В зневірі болючих світів...
Від твоїх слів знову піднімаються крила 
