Ода кактусу
Про явище народження я сповістити хочу:
Лиш сутінки торкнулись підвіконня
Тендітна квітка неземна – царівна ночі
Перетворила спокій свій в безсоння.
Маленький кактус, цей колючий їжачок
Як міг створити таку витончену ніжність?
На довгій ніжці, ухиляючись від колючок
Відкрив чарівне личко лотос білосніжний.
Тичинки видихнули незвичайний аромат,
Лише добу відведено цій квітці жити.
Але довершеністю диво це замінить сад.
Навчить цінити час, життю радіти.
Я так люблю це кактуся колюче!
Цю матір, що дала таке дитя.
Здавалося, сухе воно і злюче –
Не здатне на яскраві почуття.
Та раз на рік, збираючи краплини,
Які нечасто дарувала їм моя рука,
Стріпнуться колючки і вродиться перлина.
Тріумф любові і краса його пʼянка.
Травень 2015