Напиши на дозвіллі листа, як колись, на папері!
Про життєву тропу, що пройти довелось, розкажи.
Нащо журишся так? Струменіють весни акварелі,
Розливаючи трунок бузково-п'янкий навкруги.
Що хвилює тебе, що болить і що сниться щоночі?
Чи пригадуєш інколи, зустрічей наших, красу?
Черешневі сади, вечори незабутні, співочі,
Що ведуть у дитинство і юності мить золоту.
Відкоркуй таємниці й можливо тобі стане легше!
Розкажи про бурхливі потоки земної ріки.
І на згадку залиш, мов зустрілись з тобою уперше,
Як у юні літа, ніжний дотик своєї руки.
Я твій лист збережу, прочитаю його ще з літами.
У дитинство і юність босоніж ще раз забіжу.
І хай відстань далека між нами, за чашкою кави,
Пригадаю тебе під журливе стаккато дощу.
Напиши на дозвіллі листа...!
23. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Мабуть, згадуєш ти і не можеш ще й досі забути Ті фіалково-літні, немов оксамит, вечори! Ті стежки́ юних літ, по яких так хотілось блукати, Те далеке дитинство, в якому росли явори́. Мабуть всі згадують минуле особливо юність...
Надзвичайна магія в паперових листах. А теперішня молодь цього не зроміє, а дорослі лише згадують. Відходить, на жаль, в небуття.
А робота чуттєва і ностальгійна
Дякую Вам, пане Миколаю за такий коментар. Так! Щось було магічне в отриманні листа. Бо не було можливості так просто спілкуватися з дорогими людьми, як зараз. І так з нетерпінням чекали листів від близьких, рідних людей. Зберігались ці листи і листівки все життя. В мене й досі стопки пожовтілих листів зберігаються.
"І на згадку мені залиши... ніжний дотик своєї руки..." Дуже зворушливо написано.
Перечітав коментарі, то вирішив свої п'ять копійок вставити щодо вдосконалення розміру. У третьому рядку три склади зайві, можна просто прибрати "сумує" або "чарівні". З повагою
Дякую Вам за коментар і що помітили завищений розмір. Спочатку було все правильно, потім відреагувала і не додивилась. Бо якщо на початку творчості розмір в мене трохи скакав, то зараз відношусь дуже до цього прискіпливо. А ранні вірші всі редагую і переробляю.