Даринка зіронька моя,
За що тобі таке,
Ти ще зайчатко - ще маля;
А от життя вже не легке.
Як ти з"явилася на світ-
Я так радів,
Краплинка щастя яблуневий цвіт,
Як я без тебе раньше жив.
Не хочу бога я гнівити,
У кожного доля своя,
Хоча намагавсь її зрозуміти,
Від кого залежить твоя.
На небі святім і на грішній землі,
У кожного є покровитель,
І це не важливо дорослі- малі,
Потрібен нам ангел хранитель.
Від всього він нас вберігає,
Звертаюсь до нього:
Про тебе нехай пам"ятає,
І захистить взагалі від усього.
Навішо очі нам потрібні,
Як би я міг,
Не бачить як страдають рідні,
Хочаб на мить закрити їх.
І виника одне питання-
Чому? Cкажіть чому?
Без сліз не буде і кохання,
І день пірнає у пітьму.
Не вже усе так мусить бути,
Як це змінити,
Не хочу навіть часом чути,
На білім світі цьому жити...
І розумію рішать не нам,
Кому і що робити,
На це все є , лиш Божий храм.
А ми повинні вірить і любити.
Більш за життя тебе люблю,
Моє ти пташенятко,
За ради тебе все стерплю-
Із вуст почувши просто - татко...
Крик душі..
Дякую...
