Лист, що без підпису і дати,
Навік зберіг слова любові,
В архіві, в справі особовій,
Загиблого в бою солдата.
Жура в нім, ніжність і турбота,
Надія, пристрасть і розрада...
Над смертю ми не маєм влади,
Лишень є право на скорботу.
Перечитати лист цей встигнув,
Чи відповів солдат на нього?
У небі десь його дорога.
В гранітній стелі він застигнув.
Архів військовий, лист приватний...
У нас війна іще вирує...
За адресатом хтось сумує?
Чи відправник згадає дату?
З таких листів складається доля України, не легка, але щаслива... 
