Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Під охороною янгола / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Під охороною янгола / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 8

Пошук


Перевірка розміру




Під охороною янгола / проза /

Ніна Незламна :: Під охороною янгола / проза /
Під охороною янгола Заглядала ніч у вікно…. Зоряно, місячно, неначе в казці…. Далеко виднілося мерехтіння кольорових вогників від літака. Це Тоня подивилася у вікно, чи часом не було дощу. На годиннику третя ночі… Що поробиш, треба збиратися та йти на дизель-поїзд, їхати на дачну ділянку. Співробітниця, сусідка по дачі, попередила, що молодий колорадський жук взявся за картоплю, тож треба терміново кропити хімікатами. Зазирнула в дитячу кімнату, дві донечки, шести та дев`яти років солодко спали. Сьогодні вихідний, чоловік у відрядженні, прийдеться їхати самій, спасати врожай. Дизель - поїзд їздить тільки два рази на день, вибору не було, щоб надовго не полишати дітей самих, треба тільки їхати так рано. А потім, вже о сьомій ранку назад, якщо ж не встигнути, то прийдеться лишатися до дев`ятнадцятої години та такий варіант жінці зовсім не підходив. Ділянки під дачі дали в дуже красивому, мальовничому місці, біля ставу. Їхати до станції Лопатинці, а потім від залізниці йти хвилин тридцять, не менше. Загалом добиратися не зручно, якщо ж від автомобільної траси йти, ще довше, добрих хвилин сорок п`ять. Вже вдягнувшись, перехрестила дітей, присіла на диван, прочитала молитву і вийшла надвір. Прохолода вдарила в обличчя, але все рівно тепло, тож початок літа, прямувала до станції. Дітей попередила, якщо вразі проснуться раніше, чи , щось треба, то ,щоб гукнули сусідку, бабусю Феню. Мабуть їм повезло , що такі гарні сусіди, що її чоловік, дід Ігнат, що вона, люди добрі, чуйні, при потребі завжди прийдуть на допомогу. Їм вже під сімдесят, їх донька в іншому місті мешкає, тож дід з бабкою все вдома вдвох. Тоня ,тут, на чужині, часом так потребує поради, чи допомоги, все до бабці Фені, та ж завжди вислухає, як рідну доньку і порадить. А коли треба, то і дітей залишить на пару годин, щоб приглянули. Вже з перевулку вийшла на центральну дорогу, по ній часом проїжджають машини тоді хоч трохи видно, а вуличні ліхтарі, що мали горіти майже всі розбиті, горять дуже рідко. Аж раптом, зовсім поруч , немов через паркан хотів переплигнути пес, так зненацька, аж запекло в грудях, від страху. Вже йшла в думках себе картала, ото роззява, забула, що тут все відв`язаний здоровецький пес, хоча здається породистий та напевно все ж дурний. Ну, ось нарешті здалеку почула гул машини, їхало таксі, трохи освітило спереду всю дорогу. А по ній нікого, ну то й добре, вже зробила глибокий подих і впевненіше йшла вперед. Дизель-поїзд напевно давно подали на платформу, в вагоні людей багатенько, більшість пасажирів напевно їдуть до Хмельницького, бо з великими валізами. Роздивлялася на всі сторони, може хтось знайомий з дач , а можливо хтось, так раненько, їде на рибалку. Та ні нікого , надію мала, що хтось та їде в інших вагонах, заспокоювала себе. Їхати не довго, всього двадцять хвилин, надворі майже темно, місяця вже не видно, а зорі немов десь провалювалися, зникали. Тоня зійшла на платформу, одна однісінька, оглянулася, ще з вікон вагонів світло трохи світило, та ні ,нікого….. Самої станції немає, неподалік будинок на два хазяїна, це для працівників залізниці, путеобходчиків. Дачники всі знали, що там давно живуть пенсіонери, завжди водилась алкашня, яка часто промишляла по дачах, щоб щось вкрасти на закуску. Дизель-поїзд забрав з собою світло і знову стало майже темно, ні, це очам так трохи , втішала себе, зараз звикну . На сході танцювали фіолетові і рожеві кольори, аж там далеко по обрію голубіло небо. Ще б хвилин двадцять і вже можна було сміливо йти та стояти ж не буде одна, вирішила потихеньку йти. З залізничного полотна чорніє між травою стежечка, тягнеться трохи вниз, а далі посадка. Скрізь тихо, тихо, тільки шурхіт від щебеню, що під ногами губиться в посадці…. Ой, подумала, якби це пройти ці тридцять метрів, щоб нічого не злякатися. По чолу холодний піт, по судинах немов протікали жарини, в руках сумка з відром і віником, вже думала, якщо щось, то буде відбиватися цим знаряддям. Наблизилася до посадки, перед самим носом, здалося, пролетіла пташка і якийсь час був чути шурхіт по листю. На мить зупинилася, отямилася і прискорила ходу, вийти б швидше, там за посадкою вже трішки видніше, вже ж світанок, заспокоювала себе. Вийшла з посадки, відчувала, як тремтить, чи то від страху, чи від ранкової прохолоди. Стала дивилася донизу , що це, якась непроглядна сивина, весь низ потопав в тумані, ні річки, ні ставу, ні тим паче за річкою, де дачі зовсім нічого не видно. Стояла, а в душі ,якийсь мандраж, заспокоювала себе, треба йти, все буде добре. А йти то далеченько, спочатку вздовж посадки, майже кілометр, а потім донизу, до ставу по дамбі, яка теж не менше метрів чотириста. Але ж там біло, як туди йти? Миттєвий шурхіт перервав тишу, з посадки в метрах двадцяти вискочив заєць і біг спереду. Від несподіванки, аж присіла і трохи тремтячим голосом заговорила, - От бешкетник налякав, я ж тебе не збиралася чіпати, нащо мене налякав? Відразу збентежено обернулася, чи часом немає когось позаду. Заєць на якусь мить став на дві лапи поглянув в її сторону і знову біг вперед, а далі , як чкурнув, то тільки й бачили його. Ось серед трави виднілася стежечка донизу, до дамби та там все, ще туман , але вже не такий білий, не пеленою, а якось частково розпливчатий то густіший, то рідший. Було добре чути, як вода протікала через шлюзи, Тоня хотіла спускатися в сторону ставу. На якийсь час оглянулася назад, там, по обрію на сході, перші промені лагідно, не поспішаючи освітлювали небо, здавалося, ще трішки і зможуть дістатися землі. Прочитала молитву і пішла, призиваючи ангела охоронця, щоб допоміг їй пройти без страху, який весь час її переслідував. Ой, що це в метрах п`ятидесяти, над дамбою, побачила образ феї . Ні, вона не збожеволіла, ні! Довкола оглянувшись нічого примітного не було ,а над дамбою немов летіло тіло. Ніг не видно, внизу все в пелені туману, а вище , де туман був рідшим, немов летіла якась жінка. В сукні синього кольору з розпущеним, світло - голубим волоссям, повертала голову то в один бік , то в другий. Одночасно махала руками, ні не так , як пташка крилами, а немов брала розбіг, тільки ж знову рук не було видно, тільки немов широкий рукав і довгий, сукня розвівалася при кожному русі. Та фея летіла і Тоня теж неначе летіла, бо не відчувала під ногами землі. Якийсь час немов сам десь пропав, вже фея прилетіла до кінця дамби і оглянулася назад, неначе показувала в сторону сходу сонця. Сама ж зникала за березовим пагорбом, який був з правої сторони і по верхівках берізок вже танцювали сонячні промені. Жінка зупинилася ,так вона вже пройшла дамбу, але все, ще зачаровано дивилася в той бік де зникла загадкова фея. Туди, було, ще нижче, виднілися якісь кущі, а по ліву сторону біля ставу долина, майже вся покрита зіллям та високою травою. Тоня повернула в сторону ближче до ставу, тепер треба забратися на великий, крутий пагорб, там по ньому вже яскраве світло падало від сонця. Ну, нарешті, подумала жінка, зараз доберуся туди , вже видно майже все, як на долоні, там починалися дачні ділянки. І добре, що нікого з чужих не зустріла , заспокоювала себе. Нею керувало якесь почуття радості, задоволення і водночас зацікавленості, що ж то було? Та роздумувати не було часу, треба спішити. Піднялася на пагорб, трохи захекалася та дякувала Богу, що добралася. Сходило сонечко, золоті промені лягали скрізь і виднілася де - не – де роса та її зовсім мало. Давно не було дощів, останні дні були дуже спекотні, ото ж саме плодитися колорадським жукам. Стояла і немов заворожена, роздивлялася навкруги, донизу, ближче до ставу тягнулися дачі. А став виблискував на сонці , немов сяяли дзеркала, вода переливалася часом зеленкуватим, часом синім кольорами і де-не-де фіолетовим кольором, разом з голубим. По ту сторону ставу, поміж очеретом виднілися рибаки. Напевно ночували тут, подумала жінка, мабуть чужі, бо дачники завжди рибалять зі своєї сторони. Дістала речі з контейнера, переодяглася і весело з відром до ставу. Починався день, ніжно віяв легенький вітерець, а в небі білі хмаринки немов вальсували, підбадьорювали до роботи. -Хлюп, хлюп, - почула підходячи до ставка, це жабки, напевно почули шурхіт, поплигали у воду. А вона така тиха, тиха, було видно, як зграйки зовсім малесеньких рибок швидко плавали в ній. О , а вода не холодна, можна буде скупатися, подумала Тоня, і набирала воду стоячи на кладці. В метрах п`ятнадцяти помітила знайомих дачників, мовчки уважно спостерігали за на поплавками, які рябили воду. Риба тут є, водяться карасики, краснопірка, короп, щука, а як повезе, можна спіймати товстолобика та навіть сома. А туди, далі біля самої дамби, часом діставали раків. Любителів порибалити влітку завжди є багатенько. Навіть приїжджають сюди на машинах з містечка і з сіл, що є поряд, часом навіть з ночівлею. Справно, з гарним настроєм кропила жуки і час від часу дивилася на годинник, тож треба поспішати. Десь в кінці дач чула чиїсь голоси, напевно хтось таки ночував, зробила висновки. Будинків не багато побудовано, тож роздали ділянки всього чотири роки назад, багато хто приволік собі контейнер. Закінчила роботу , взяла рушник і до ставу…. Яка насолода, вода холодила розгарячене тіло, добре набігалася вверх та вниз кілька раз, бо воду ж брала з ставка. Запливала не далеко, приємно у воді, неначе залишала в ній втому. По дорозі назад думками була з феєю, що ж то за сила така? Що ж то за янгол охоронець? Напевно Бог дає випробовування і в той же час допомагає в скрутну хвилину. Вона розуміла, то було послання від Всевишнього, адже вірила в нього, ще з дитинства Пригадала, як колись, в шкільні роки вчителька викладала українську мову і літературу, така вся з себе , як кажуть пані, занадто ділова і гордовита. Часто висловлювалася , що Бога немає. Дуже вихвалилася , що поступила в комуністичну партію, що тепер при такому званні, як член партії треба, щоб більше прислухалися до її порад. Одного разу дозволила собі принизити учнів, це було після Провідної неділі, як завжди вдома всі фарбували яйця, а фарби були такі, що все залишали сліди. Якщо було візьмеш в руку, то вже залишався слід, а відмивався дуже довго, було таке, що й до тижня. Після Провідної неділі більше десяти учнів з класу прийшли з пофарбованими пальцями. Ой, що тоді було … Кричала не своїм голосом, аж слина з рота летіла. Здавалося, аж школа здригалася, розчервонілася, а очі світилися, як у демона. Потім тих учнів вигнала з класу , відправила додому, щоб привели батьків. Та розповівши вдома мамі про таке ставлення та тільки усміхнулася і сказала, щоб завтра йшла до школи, не звертала уваги . Тоня тільки й пам`ятала, що всі учні під дверима весело спілкувалися, про щось розмовляли, а в клас запросив всіх директор школи і немов не було того інциденту, навчання продовжувалося без ніяких нарікань. Між собою учні шепотіли, що хтось з батьків був в школі і мав з вчителькою і з директором серйозну розмову. Та правда, мабуть з тиждень її в школі не було, говорили, що пішла на лікарняний. Тоня знала, що цей випадок запам`ятає на все життя. Вона завжди в душі вірила, що Бог є і при нагоді захистить її. Йшла по стежці біля посадки, сонце світило прямо в очі, усміхаючись жмурила їх і рвала польові квіти, васильки, ромашки, дзвіночки , а з ними приходили слова, -Ой, тумани , тумани, чародійства казкові Та для мене ви стали подарунки ранкові Пестить сонця промінчик, янгел поряд зі мною Хто ж та фея чарівна, мабуть була святою… Та красуня з туманом придали мені сили Неприємності і страх побороти навчили… Я нарву букет квітів, до ікони поставлю Помолюся і Боженьку, навіки прославлю….. Літній вітерець шелестів листочками по всій посадці, весело переспівувалися пташечки. Радісно на душі, все встигла, позаду лишився страх та, ще не покидала трохи тривога, щоб все вдома склалося добре. Дизель-поїзд приїхав в Жмеринку, Тоня хвилюючись, немов пташечка летіла, спішила додому. Хотіла відкрити вхідні двері будинку, закрито. О ,значить , ще сплять, подумала жінка, перевела дух і вже спокійно зайшла в дитячу кімнату. Дівчатка задоволено відкрили очі, одна поперед одної раділи, що мама вже повернулася з дачі. А Тоня сиділа задоволена, їй здалося, що сьогодні вона отримала шматочок щастя, яке дається в житті. Усміхалася і в той же час думала, щоб ви діточки знали, як страшно було вашій мамі. Та все те розповіла дітям лише згодом, як одного разу, літнього дня, разом їхали на дачу. Від тої пори минуло більше ніж тридцять років, а в Тоні все перед очима та чарівниця - фея, яка допомогла їй у скрутний час. Проживши цей відрізок життя вона ,ще більше впевнилася, що то був янгол, який оберігає і зараз її життя.

ID: 727769
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.04.2017 08:03:09
© дата внесення змiн: 08.04.2017 09:37:04
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 20 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Світлана Моренець, Ніла Волкова, Шостацька Людмила, Светлана Борщ, Svitlana_Belyakova, Виктория - Р
Прочитаний усіма відвідувачами (502)
В тому числі авторами сайту (39) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Юлія Л, 04.07.2017 - 12:55
Такий мальовничий і світлий твір! give_rose 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Юлія Л, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Юлічко!
Успіхів Вам і натхнення!!! 19 22 22 give_rose
 
Ольга Калина, 18.05.2017 - 16:05
12 12 12 flo19
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Завжди Вам рада! Нехай щастить!!! 22 22 19 give_rose
 
Янош Бусел, 28.04.2017 - 11:03
scenic 12 flo26 39 39 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Янош Бусел, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 22 22 19 give_rose
 
Ніла Волкова, 14.04.2017 - 20:32
Захоплююча історія, талановито викладена!
Читала на одному диханні. Зі мною був схожий випадок... Але то був сон і спустилась до мене Богородиця! 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніла Волкова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!То напевно теж янгол охоронець...Успіхів Вам!!! 22 22 give_rose
 
Дідо Миколай, 14.04.2017 - 20:14
flo19 friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Дідо Миколай, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!!! 22 22 give_rose
 
Валентина Малая, 12.04.2017 - 07:48
Зоряно, місячно, неначе в казці….!!!!Гарна проза,Н1но!!Зрозум1ла,що пишеш про себе! Пишеш зворушливо,яскраво! Ц1каво! Здаэться,прозу писати важче,н1ж поез1ю,та в тебе гарно виходить! 12 12 12 16 give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Малая, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валюшо!Ви знаєте,це надихає часом,сама не знаю чого. Бувають вірші приходять відразу лягає рима,а буває початок стелиться,кінець барахлить.Та пишу,хочу писати,часом здається цим живу,хочє чоловік діти,онуки але за прозу одне скажу більше часу напевно треба,трохи тяжкувато лізе суржик. Тож навчалися в основному російською,плутається багато слів.
Я рада,що читаєте мої твори. Дякую! Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 give_rose
 
Ірин Ка, 11.04.2017 - 22:49
Казково-реалістичне вийшло оповідання! Цікаво дуже було читати! 12 12 16 smile
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Так це було зі мною колись давненько та все це неначе кілька днів назад.
Рада,що завітали. Нехай щастить! 22 22 give_rose
 
Lana P., 11.04.2017 - 19:10
Відчутно, що ви це пережили кожною клітинкою тіла💕
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! В житті всього хватає...
Успіхів Вам!!! 22 22 give_rose
 
Ганна Верес, 10.04.2017 - 20:37
Заінтригували! Гарно!!! 12 12 12 16 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Анічко.Добре прийшлося мені пережити тоді. На добраніч! Йду онучку спати вкласти,зараз в мене захворіла трохи...Таке життя... Всього найкращого!!! 22 21 22 give_rose
 
геометрія, 10.04.2017 - 20:30
Дуже сподобалося, Ніно! Дуже знайомі відчуття, бо доводилося і не раз долати відстань в 11 км. від залізничної станції до свого дому у селі, і теж було страшно, і Богу молилася, щоб все обійшлося, абувало й у зрілому віці і страшніше, та все ж перемагав здоровий глузд і може й показна сміливість... 12 12 girl_sigh 43 ny1 flo11
 
Ніна Незламна відповів на коментар геометрія, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Це жя про себе написала,колись прийшлося в житті пережити.Успіхів Вам!!! 22 21 22 give_rose
 
Зворушливо, реально. Щасти Вам! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Георгій Федорович, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 22 21 22 give_rose
 
Микола Карпець)), 10.04.2017 - 04:22
flo11 flo11 flo11 Життєва історія з елементами казки.... ЧУДОВИЙ твір! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Микола Карпець)), 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Рада,що сподобалась проза. Та я Вас трохи розчарую.Ці події були зі мною,воно мені все ,ще як наяву.Напевно такі моменти на все життя залишаються в пам*яті.Ви знаєте,я часто задумуюся ,що це? Коли я живу на чужині ,більше,як 800 км від рідного дому,та залишилися сестри ,родина,чомусь у снах приходять картини з життя,що має там статися.Спілкуємося рідко по тлф,але ,як тільки дзвінок,я наперед питаю про того,хто приснився і вже знаю наперед кінець,тобто чи хвороба,чи піде хтосьв той світ..
А то коли працювала і після,як вже на пенсії сняться співробітники і їх родини,коли біда і їм потрібна моя допомога.Дзвонить телефон ,бачу ,хто і вже знаю,що хто конкретно захворів і ,який буде кінець.Це так називаються "вісники сни" Але чому до мене приходять по житті не знаю відповіді. Ось,такі справи. Дякую,що читаєте ,підтримуєте мене.
Вам успіхів і натхнення!!! 22 22 give_rose
 
Микола Карпець)) відповів на коментар Микола Карпець)), 10.04.2017 - 06:12
flo11 flo11 flo11 Здоровя Вам, усій Вашій родині і знайомим!!! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Микола Карпець)), 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку! Дуже дякую! Взаємно!Вам теж не спиться...Мені то роки,як кажуть,привично..
Успіхів Вам!!! give_rose
 
dashavsky, 09.04.2017 - 17:30
Гарна життєва історія, яка щасливо закінчується.
16 flo26 flo32 flo32 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Успіхів ВАМ!!! 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Виктория - Р, 09.04.2017 - 07:42
Зворушлива проза, читала на одному подихові, такий гарний кінець 16 12 give_rose
Ніночко, вітаю Вас з Вербною неділею 21 flowers flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Виктория - Р, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Взаємно!!! СВІТИ СОНЕЧКОМ МІЖ НАС! МИРУ,ЩАСТЯ І ДОБРА!!!УСПІХІВ І НАТХНЕННЯ!!! give_rose give_rose give_rose
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Нові твори