На сцені старого театру,
Куди вже не ходить ніхто,
За десять хвилин до антракту,
В найкращих зразках комільфо,
Виконує Майстер програму,
Убравшись в червоний каптан,
Сплете і комедію, й драму,
Повірте – він не шарлатан.
Він маг, деміург - теофанія,
Він ролі володар, як є,
В очах його воля і манія
Творити мистецтво своє.
Його арсенал невибагливий:
Ось розум – холодний клинок,
Ось келих емоцій привабливий,
Пентакль – його тіла станок.
І скіпетром ,гордо піднесеним, -
Бажання та воля митця,
Усупереч залам занедбаним,
Довести усе до кінця.
І що би там далі не сталося -
Жаданий знайди епілог,
Тобою життя це писалося:
Ти - Маг, Ти - Маестро, Ти - Бог!
Я вірю, що ми самі вибираємо і граємо свою роль, а всі зовнішні обставини - просто декорації на сцені. Інструменти Мага є у кожного, потрібно тільки скористатися ними.
Гарна тема і вдало висвітлена! 
