*
знаю що в мене не вийде написати хороший вірш
то може поганий буде мати більше значення ніж хороший?
тоді я хочу написати найгірший в світі вірш
вчора було випито три пляшки вина одна залишилась невипита
сьогодні я ліниво рахую вуличних котів і більше ні на що не можу дивитись
окрім котів деякі сиділи нерухомо і мовчки маю на увазі без мурчання
деякі здається повільно ішли кудись
все інше звичайний ранок
ти наче самотній
але вона поруч
і вона говорить не пали цигарки
не пали цигарки
не пали цигарки
не пали цигарки
не пали цигарки
допалюю п'яту згадуючи вчорашню невипиту четверту пляшку
ранок настільки паскудний що нічого не хочеться
справді нічого? справді аж настільки паскудний?
може коли нічого не хочеться і настільки паскудно всередині
то все добре? якщо так тоді хочу нічого не хотіти
і хочу щоб всередині завжди шкребли пазурями вуличні коти
якщо вимкнути режим сраного філософа то розумієш одне
вона говорить
не пали цигарки
не пали
і ти наче самотній
але вона поруч
її голова лежала в мене на колінах
знаєте так роблять ті що довго цілувались перед тим як трахнутись
ми не трахались і не цілувались
її голова лежала в мене на колінах я гладив волосся бо так би робив
кожен хто хоча б на одну соту любив би це волосся
я не любив його
я гладив її волосся обличчя заплющені очі повіки
потім я поклав свою голову на її коліна
можете не сумніватись
вона теж робила все це тільки тому що так би робив кожен
хто хоча б на одну соту любив би
а вона не любила
потім коли ми прощались і розійшлися в різні сторони
я обернувся в останню секунду щоб подивитись
чи вона не плаче закрившись долонями
чи не зупинилась не знаючи йти далі вперед
чи повернутись назад
але ні
в останню секунду перед тим як сховатись за будинком
вона не обернулась
не зупинилась
в одному рядку я збрехав ми цілувались
запалюю сірник
тепер можна палити кажу собі подумки
тож палю
наче самотній
