Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Я ХАТУ РАЄМ НАЗИВАЛА… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар Валентина Мала, 02.11.2016 - 22:18
Дякую, Валю! Спогади про той час, хоч і він був непростий, все одно приємні...
геометрія відповів на коментар Серафима Пант, 02.11.2016 - 22:14
Дякую, Іринко! І дитинство, і хатинка, все для мене,як іскринка... Дмитро Кiбич, 01.11.2016 - 23:24
Гарний вiрш, Валентино. Досить цiкавий сюжет. Дiйсно, у людей з якимись мiсцями пов'язанi, як приемнi, так i не дуже приемнi спогади. Чимось сюжет вашого вiрша прегукуеться з твором Тараса Шевченка "Якби ви знали, паничi", тiльки у нього бiльше неприемних спогадiв:Якби ви знали, паничi Де люди плачуть живучi ********************** Не називаю ii раем Тii хатиночки у гаi Над чистим ставом край села Мене там мати повила I, повиваючи, спiвала Свою нудьгу переливала В свою дитину...В тiм гаю У тiй хатинi, у раю Я бачив пекло...Там неволя Робота тяжкая, нiколи I помолитись не дають Там матiр добрую мою Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила Там батько, плачучи з дiтьми (А ми малi були i голi) Не витерпiв лихоi долi Помер на панщинi! геометрія відповів на коментар Дмитро Кiбич, 02.11.2016 - 22:12
Дякую, Дмитре! Мені рядочки ці знайомі, хіба ж можна не знати Шевченка. А коли написала перший рядочок, то зразу ж і пригадала Шевченкове: "Не називаю її раєм...",але для мене кожна моя хата була раєм, то ото й вийшов такий вірш...
Валентина Ланевич, 01.11.2016 - 21:28
І мені сьогодні згадалось моє босоноге дитинство. Гарно, Валю!
геометрія відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.11.2016 - 21:35
Дякую, Валю! І читали ви моє, а я ваше теж одночасно, і навіть ці коментарі писали одночасно, магія якась, чи що,..але ж і дуже гарно...
DVI, 01.11.2016 - 20:28
Дуже гарно. Я хату раєм називала, в садку вишневім, край села. На все життя запам"ятала, та хата раєм нам була!.. >моє дитинство босоноге пройшло в такому ж Раю. З повагою Володимир. Дякую за спомин.
Дякую, Володимире! Я й нинішню свою хату дуже люблю, та й живу у ній уже майже 40 років. А тієї хати, де пройшло моє босоноге дитинство, на жаль уже немає,цього літа ми з сином туди заїжджали, та тільки в зажурі постояли біля двору...
Наташа Марос, 01.11.2016 - 19:48
Спогади, спогади... Може, це вони, теплі й зворушливі,тримають нас на цій землі в такий нелегкий час... геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 01.11.2016 - 20:51
Дякую, Наталочко, і погоджуюсь з тобою, вони, спогади, і допомагають нам долати прикрощі нинішнього життя...
Ніна Незламна, 01.11.2016 - 19:14
З роками ми більше цінуємо рідне обісця і хатину в якій дитинство проскакало...Успіхів Вам!!!
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 01.11.2016 - 20:48
Дякую, Ніно! Все більше спогадів, все менше сподівань! Та й минуле наше було цікавим...
Надія Башинська, 01.11.2016 - 19:13
Таке все близьке...Стільки навіяло спогадів!!! Дякую, Валюшо!!! геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 01.11.2016 - 20:46
Дякую, Надійко! Мені дуже приємні ваші слова, бо ж я вже більше спогадами живу, ніж реальністю, бо щоб там не говорили про минуле, та ми тоді були щасливі, а тепер - журливі...
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 01.11.2016 - 20:42
Дякую,Чайківчаночко!Хато,моя хато,ти найкраща в світі,з тобою так гарно, як в теплому літі! Це з мого вірша: "Хата, моя хата", може ви його й читали... геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 01.11.2016 - 20:31
Дякую,Ніло і Олеже! Не знаю,як у вас, а в мене спогади на першому місці. Я ж живу одна, і діти, й онуки цікавляться моїм минулим, і дуже люблять читати мої спогади і у віршах, і в прозі...
|
|
|