Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Я ХАТУ РАЄМ НАЗИВАЛА… - ВІРШ

logo
геометрія: Я  ХАТУ  РАЄМ  НАЗИВАЛА… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Я ХАТУ РАЄМ НАЗИВАЛА…

                     Я хату раєм називала,
                     в садку вишневім, край села.
                     Мене там мати сповивала,
                     і в світ широкий повела.
                     Простора хата, хоч низенька,
                     квіти навколо і бузок.
                     І брат, й сестра зовсім маленька...
                     А ще : криниця і садок.
                     Город великий, берег, річка,
                     чиста й прозора в ній вода.
                     Калина й татова усмішка,
                     мама весела й молода.
                     Ми з братом бігати любили
                     і колихать сестру малу ,
                     татка з роботи виглядали,
                     жили неначе у раю!
                     Любов і радість відчували,-
                     і в снах своїх і наяву.
                     І світ величний пізнавали,
                     й його природу чарівну.
                     Та дня одного все змінилось,
                     спохмурнів світ і небеса,
                     і навіть сонце не іскрилось,
                     зникла навколишня краса.
                     Чому дорослі метушились,
                     незрозуміло нам було.
                     Чому усмішки десь поділись,
                     чому спохмурніло село?..
                     Та ми малі все ж відчували,
                     прийшла біда якась страшна.
                     І ми дорослих вже питали,
                     що означа слово "війна"?..
                     Пішов наш тато воювати,
                     ще й німчура  ввійшла в село.
                     Сумною стала наша хата,
                     боляче й гірко нам було.
                     Вже хата раєм не здавалась,
                     сповнена болю і жури.
                     Та ми терпіти намагались
                     глум і жорстокість німчури.
                     А потім хати в нас не стало,
                     згоріла в полум"ї війни...
                     Нам довелось в чужім сараї
                     ждати тепла тії весни.
                     І ми її таки діждались,..
                     сміялось сонце з висоти,
                     коли солдати повертались,
                     наснаги повні й доброти.
                     З війни наш тато не вернувся,
                     як же нам боляче було...
                     Та все ж нам день той посміхнувся,
                     раділи люди, ми й село.
                     Ми хату нову збудували,
                     хоч і нелегко нам було.
                     Добре навчались, працювали,
                     життя потроху ожило...
                     Хоч не живу я у тій хаті,
                     місто мене вже обняло.
                     Та так приємно все згадати:
                     дитинство, хату і село!..
                     Я хату раєм називала,
                     в садку вишневім, край села.
                     На все життя запам"ятала,
                     та хата раєм нам була!..

ID:  698006
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.11.2016 17:57:20
© дата внесення змiн: 01.11.2016 17:57:20
автор: геометрія

Мені подобається 9 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Серафима Пант, Надія Башинська
Прочитаний усіма відвідувачами (465)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Валентина Мала, 02.11.2016 - 07:09
дуже гарна сповідь про дитинство!зворушливо! 12 12 12 12 12 16 16 give_rose friends
 
геометрія відповів на коментар Валентина Мала, 02.11.2016 - 22:18
Дякую, Валю! Спогади про той час, хоч і він був непростий, все одно приємні... 16 43 42 ny1 flo36 give_rose
 
Серафима Пант, 02.11.2016 - 00:25
12 16 17 friends 39 - гарно, дуже 32
 
геометрія відповів на коментар Серафима Пант, 02.11.2016 - 22:14
Дякую, Іринко! І дитинство, і хатинка, все для мене,
як іскринка... 16 43 42 flo36 give_rose
 
Дмитро Кiбич, 01.11.2016 - 23:24
Гарний вiрш, Валентино. 12 22 Досить цiкавий сюжет. Дiйсно, у людей з якимись мiсцями пов'язанi, як приемнi, так i не дуже приемнi спогади. Чимось сюжет вашого вiрша прегукуеться з твором Тараса Шевченка "Якби ви знали, паничi", тiльки у нього бiльше неприемних спогадiв:
Якби ви знали, паничi
Де люди плачуть живучi
**********************
Не називаю ii раем
Тii хатиночки у гаi
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила
I, повиваючи, спiвала
Свою нудьгу переливала
В свою дитину...В тiм гаю
У тiй хатинi, у раю
Я бачив пекло...Там неволя
Робота тяжкая, нiколи
I помолитись не дають
Там матiр добрую мою
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила
Там батько, плачучи з дiтьми
(А ми малi були i голi)
Не витерпiв лихоi долi
Помер на панщинi!
 
геометрія відповів на коментар Дмитро Кiбич, 02.11.2016 - 22:12
Дякую, Дмитре! Мені рядочки ці знайомі, хіба ж можна не знати Шевченка. А коли написала перший рядочок, то зразу ж і пригадала Шевченкове: "Не називаю її раєм...",але для мене кожна моя хата була раєм, то ото й вийшов такий вірш... 16 smile writer flo36 flo31 23
 
12 І мені сьогодні згадалось моє босоноге дитинство. 16 Гарно, Валю! 16 22 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.11.2016 - 21:35
Дякую, Валю! І читали ви моє, а я ваше теж одночасно, і навіть ці коментарі писали одночасно, магія якась, чи що,..але ж і дуже гарно... 16 43 42 ny1 flo36 flo06 flo11
 
DVI, 01.11.2016 - 20:28
Дуже гарно. 16 16 16 31 43 heart heart heart 19 22
Я хату раєм називала,
в садку вишневім, край села.
На все життя запам"ятала,
та хата раєм нам була!..


>моє дитинство босоноге пройшло в такому ж Раю.

З повагою Володимир. 17 17 17
Дякую за спомин.
 
геометрія відповів на коментар DVI, 01.11.2016 - 20:57
Дякую, Володимире! Я й нинішню свою хату дуже люблю, та й живу у ній уже майже 40 років. А тієї хати, де пройшло моє босоноге дитинство, на жаль уже немає,цього літа ми з сином туди заїжджали, та тільки в зажурі постояли біля двору... 16 smile 16 fright 42 43 ny1 31 give_rose
 
Наташа Марос, 01.11.2016 - 19:48
17 16 17 16 17 Спогади, спогади... Може, це вони, теплі й зворушливі,
тримають нас на цій землі в такий нелегкий час... 22 22 flo25 flo12 flo25
 
геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 01.11.2016 - 20:51
Дякую, Наталочко, і погоджуюсь з тобою, вони, спогади, і допомагають нам долати прикрощі нинішнього життя... 16 apple 43 42 ny1 flo36 31 13 give_rose
 
Ніна Незламна, 01.11.2016 - 19:14
12 12 12 16 32 З роками ми більше цінуємо рідне обісця і хатину в якій дитинство проскакало...Успіхів Вам!!! give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 01.11.2016 - 20:48
Дякую, Ніно! Все більше спогадів, все менше сподівань! Та й минуле наше було цікавим... 16 43 42 ny1 flo36 31 flo06 flo11
 
Надія Башинська, 01.11.2016 - 19:13
flo12 heart flo12 Таке все близьке...
Стільки навіяло спогадів!!! Дякую, Валюшо!!! flo36
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 01.11.2016 - 20:46
Дякую, Надійко! Мені дуже приємні ваші слова, бо ж я вже більше спогадами живу, ніж реальністю, бо щоб там не говорили про минуле, та ми тоді були щасливі, а тепер - журливі... 16 42 ny1 flo36 flo31 flo11
 
Чайківчанка, 01.11.2016 - 18:44
icon_flower
 
Чайківчанка, 01.11.2016 - 18:38
give_rose
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 01.11.2016 - 20:42
Дякую,Чайківчаночко!Хато,моя хато,ти найкраща в світі,
з тобою так гарно, як в теплому літі! Це з мого вірша: "Хата, моя хата", може ви його й читали... 16 fright a8 flo36 flo31 give_rose
 
Чудовий віршований спогад про дитинство. give_rose
 
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 01.11.2016 - 20:31
Дякую,Ніло і Олеже! Не знаю,як у вас, а в мене спогади на першому місці. Я ж живу одна, і діти, й онуки цікавляться моїм минулим, і дуже люблять читати мої спогади і у віршах, і в прозі... 16 fright 42 43 writer girl_witch scenic give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Ти - 008
Обрати твори за період: