Я хату раєм називала,
в садку вишневім, край села.
Мене там мати сповивала,
і в світ широкий повела.
Простора хата, хоч низенька,
квіти навколо і бузок.
І брат, й сестра зовсім маленька...
А ще : криниця і садок.
Город великий, берег, річка,
чиста й прозора в ній вода.
Калина й татова усмішка,
мама весела й молода.
Ми з братом бігати любили
і колихать сестру малу ,
татка з роботи виглядали,
жили неначе у раю!
Любов і радість відчували,-
і в снах своїх і наяву.
І світ величний пізнавали,
й його природу чарівну.
Та дня одного все змінилось,
спохмурнів світ і небеса,
і навіть сонце не іскрилось,
зникла навколишня краса.
Чому дорослі метушились,
незрозуміло нам було.
Чому усмішки десь поділись,
чому спохмурніло село?..
Та ми малі все ж відчували,
прийшла біда якась страшна.
І ми дорослих вже питали,
що означа слово "війна"?..
Пішов наш тато воювати,
ще й німчура ввійшла в село.
Сумною стала наша хата,
боляче й гірко нам було.
Вже хата раєм не здавалась,
сповнена болю і жури.
Та ми терпіти намагались
глум і жорстокість німчури.
А потім хати в нас не стало,
згоріла в полум"ї війни...
Нам довелось в чужім сараї
ждати тепла тії весни.
І ми її таки діждались,..
сміялось сонце з висоти,
коли солдати повертались,
наснаги повні й доброти.
З війни наш тато не вернувся,
як же нам боляче було...
Та все ж нам день той посміхнувся,
раділи люди, ми й село.
Ми хату нову збудували,
хоч і нелегко нам було.
Добре навчались, працювали,
життя потроху ожило...
Хоч не живу я у тій хаті,
місто мене вже обняло.
Та так приємно все згадати:
дитинство, хату і село!..
Я хату раєм називала,
в садку вишневім, край села.
На все життя запам"ятала,
та хата раєм нам була!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698006
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.11.2016
автор: геометрія