Ну розкажи мені, мій милий,
Куди б ми разом полетіли,
Якби ми мали білі крила,
Якби уміли ми літать.
Можливо в небо б загорнулись
І заховались би від світу.
Ми були б завжди там, де літо,
Якби уміли ми літать.
Ну розкажи мені, мій милий,
Сади де квітнуть білим цвітом,
Хто буде моїм цілим світом
Коли ми зможемо літать.
Хто мені крила подарує?
Я знаю, й вірю я у тебе,
У моє сонце, моє небо.
Коли ж ми зможемо літать?
Ну розкажи мені, мій милий,
Про те, що завжди разом будем.
Ми тишу, спокій, світло любим.
Ми точно навчимось літать...
я б хотіла посперечатись, але, на жаль(або на щастя), я не філолог. Цей вірш дуже дорогий мені тим, що нагадує мені про почуття, які я тоді відчувала. Думаю, я змогла їх донести, незважаючи на вживання неприпустимого слова
