Моя утіхо, радосте моя!
Мій тихий смутку ...
Жалю журавлиний ...
Не присягався, що - навік одна ,
я не клялася, що - навік єдиний .
Ми - були …
В цьому світі …
... і усе…
Такі близькі …
Такі безмежно різні …
Розділені биттям чужих сердець,
в безвиході своїй залежно-рівні.
Поєднані ...
у неминучості буття
ми спрагу душ тілами тамували.
Самі в собі - дзеркальні відбиття,
що в інших відчайдушно так шукали ...
Куди везе - не знаю - потяг днів
мене від тебе ? Тільки достеменно
одне лиш - залишаюсь у тобі
навіки я ... і ти - навік у мені .
Вiрш сподобався! Близька тема...
Але останнiй рядок - наголос у словi "менi" у Вас на е, я так розумю. Це для ритму i рими зроблено. Але ж це останнiй рядок! Це ж крапка у вiршi! I це все зiпсувало. Наголоси треба зберiгати.
CherOkee відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, не для ритму і рими , це я так говорю : " у ме́ні, у со́бі" і т.д. Спишемо на авторське або на подвійний наголос... Дякую за відгук