до тебе і після - тьма,
глибоке безкрайнє небо -
калюжа
зі стомленим верстаком,
що сипле на саме дно
іскристу ікру зірок...
до тебе - лиш крок
довжиною в один стрибок;
як Гагарін, мільярди ліг,
ескалаторів, сходів... епох...
замішав у останній плювок?
всі на старті... поснули
чекаючи вибуху
у -надцять земних кілотонн
радари не бачать в прострації
в притул...
ми, Юрчику, бачили сон:
червона доріжка до зони доступу,
весна... космодром...
після тебе, не віриш,
комети
перестали літати колом...
в колі - очі шукають монети,
що загублені простаком...
після тебе... прийдешні рани
розкроять до кісток...
розітруть електронні мої телеграми
до дірок -
і на ранок примчить Гагарін
на ракеті - андрюха, здоров!..
знаєш, Юрка, ми все заспали,
дай-но швабру...
"загублені простаком": такі гібридні звороти українській мові непритаманні. "гібридні", бо не скажеш про них активні вони чи пасивні. справді, хто загубив? – не простак хіба? а у вас "загублені ( ким? ) простаком"
Андрій Люпин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00