«Кружляє лист в передчутті біди.»
Василь Стус. « Осліпле листя відчувало яр»
Кружляє лист в передчутті біди
над маревом сліпим краси земної,
а в мене, мабуть, справді параноя:
біжу за ним, як бігав молодим…
Верба плакуча воду догляда,
немов дитя дбайлива породілля,
в бистрінь вмочає невгамовне гілля
й мене, немов востаннє, сповіда…
Я їй скажу, про що не говорив
Уже давно, а, може, ще ніколи,
І побіжу, здивований, по колу,
Де сонце зустрічають явори…
Лежать в зажурі золото, топаз,
багрянець днів, припалених морозом…
Я не боюся, що проллються сльози...
Але ж не виставляти напоказ?
А листя сліпло від стрімких пожеж,
спадаючи на землю соковиту,
і нехтувало гордо шляхом битим,
збираючись в підніжжі голих веж…
Воно давно в передчутті біди,
в останню путь збиралося потроху,
задумуючи потаємні строфи
для наших віршів суєтно-блідих…
03.07.2015
