«…Ты не плачь, не стони, ты не маленький,
Ты не ранен, ты просто убит….» Іон Деген
Ти плачеш?.. Плачеш… Не соромся сліз.
Ти вистояв в смертельному бою.
Жахи із небуття ти переніс.
І ось… Побачив донечку свою.
Що нам оті прогнози лікарів?
Тримай маленьку ручечку в долоні.
Ти Смерть кістляву взяв - і обдурив.
Життя – це усмішка малесенької доні.
Мовчать жалобою затиснуті уста
Чекав на мир. Війни ти не хотів.
А чоловічі сльози – не вода.
Ти був у пеклі, пережив братів.
Ти перетнув ту вісь невороття
Ти плачеш… Вісь у кожного своя…
Ти повернувсь до нас і до життя.
Ну ось, не втрималась… Розплакалась і я…
Щемні рядки... Сльоза воїна пекуча і гірка, в ній стільки вмістилося болю... Важко навіть уявити, який жах довелося перебути нашим хлопцям на лінії вогню... Ці душевні рани нічим не загоїти.
Валентина Курило відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00