Дуже шкода тебе не знати, і ніколи тебе не знав,
Попід тинню тебе шукати, і не бачив, і не впізнав.
Бути кимось далеким завжди, ти просила: Допоможи!
Намагався поради скласти, ти втрачала свої роки...
Наче зайда в твоєму світі перемріяних диво снів,
В антуражі твоїм кошлатім сльози відчаю загубив.
Недо… часточка недоречна, та відвертість аж надважка,
Ти губилася в протиріччях, і навпомацки завжди йшла.
Не здолала кохання грати, ти хотіла... та не змогла,
Розплескалися здерті крила, а любов... чи вона була?
Не кажи, що найгірша в світі, чи невдаха із всіх невдах.
Ти Родзинка, Христова жінка, і ім‘я твоє - долі знак.
Не втрачай у душі надії, бо страждання лиш мить життя,
Не замітиш як сплинуть днини де нещастя і де журба.
Він, як завжди, з тобою поряд, та чи ти віднайшла ключі
Зрозуміти Його спасіння, підкоритися і прийти?
(Присвячення)
