Той хлопчик, по імені Ося,
З'явився колись в Україні,
Талан його дзвінкоголосий
Тут небом освячено синім!
І жовтим кріпився колосом,
Що зрів по ланах широких,
Аж поки фортуни колесом
Піднявся далеко й високо!
Хоч він не забув нашу мову,
Десь тут його рід похований,
З бурятом би він завойовував,
Країну у рабство оновлене.
Як пафосно всіх він повчав:
На сході знайдете духовну вись!
Та сам же в Європу помчав,
Як біди за нього взялись!
Ні, чесно прожити не трудно,
Коли в тебе серце відкрите!
Чому ж тоді став він іудою,
Готовим в крові нас топити?!
І вірить йому в нас немає підстав,
Він нас більш ніяк не заводить,
Бо, схоже, він цапом в них став,
На бойню баранів що водить!
4.10.2015
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Система. А він колись розповів про діда, котрий прийшов до гурту артистів в Аргентині і спитав, чи хтось є з України. Коли він відгукнувся, то дід йому розповів як він один туди потрапив молодим і гарним, та дівчині своїй сказав, що одружиться з нею, як та вивчить українську мову. Вивчила, і всі наречені їх пяти красенів синів тоже вивчили. Так і створив там діаспору, про що просив Україні передати. Спасибі за коментар!