Я усну на плече твоем и, когда зима,
Застывая навеки льдом, придет увести,
Стану веткой пушистой ели ... не обломать,
Уколовшись, не разбудив и не извести...
Стану веткой пушистой ели в твоих руках,
Разрисуем ненастную ночь, на блик и тень.
Мишурою блестящей укрась , а я слегка
Обнимая тебя, шепну:"Поскорей раздень..."
Мишурою блестя по коже - иголки прочь,
Целовать так умеешь нежно, один лишь ты...
Зажигая безумной мукой, метель отсрочь,
Я усну на плече...потом, пока не остынь...
13.12.2015
чим би Жінка не ввела у спокусу серце і вухо чоловіче, як не ... собою! світом своїм, фантазіями розуму і відчуттів, польотом бажань таємних, жіночністю створеного нею світу - світу, що в тисчі разів перевершує нами творений...
радий усвідомленню: буде жити світ, поки над ним будуть чаклувати такі вуста жіночі!
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой,як же не вистачало нам усім Ваших неперевершених...чи то коментарів,чи компліментів?..Аж за вікном посвітлшало... Дяже рада Вам.Дякую,Касьяне!
и что зимними холодами так символизирует жизнь, как не ветка ели?... 
...лучше плечо 
сключительно для остроты ощущений... 
